Ореліан Рекенґ
Оригінальне ім'я: Aurélien Recoing
Професія:
- actor
- director
Дата народження: 05.05.1958
Місце народження: Париж, Франція
Біографія: Орельєн Рекен (народився 5 травня 1958) — французький актор і театральний режисер.
Орельєн Рекен — син Алена Рекена (ляльковода) і брат Елуа Рекена (режисера та перекладача), Блеза Рекена (актора та музиканта) і Девіда Рекена (піаніста, композитора).
Народився в Парижі 5 травня 1958 року, Орельєн Рекен розпочав навчання акторській майстерності у 1974 році в Cours Florent, а також навчався в кварталі Іврі. У 1977 році актор навчаючийся, який вільно володів англійською та трохи російською, вступив до Паризького національного вищого консерваторіуму драматичного мистецтва, де навчався під керівництвом Жан-П'єра Мікеля та Антуана Віте. Він зіграв у більш ніж 30 виставах і поставив театральні вистави за творами Томаса Бернхарда, Фернандо Пессоа та Поля Клоделя. У 1989 році отримав премію Жерара Філіпа.
У 1980 році Орельєн Рекен зробив перші кроки в світі кіно у фільмі "Подвиги молодого Дон Жуана". Йому до вподоби був арт-хаус, тому він працював з Філіпом Гаррелем над "Аварійними поцілунками" (Les baisers de secours) та з Лоренс Феррейра Барбозою над "Сучасним життям". Актор став відомим у 2001 році завдяки фільму Лорана Канте "Час виходу на пенсію" (L'Emploi du Temps), де він грає чоловіка, який вигадує фальшиве життя, щоб не зізнаватися близьким у втраті роботи. Зі зростанням попиту на нього він чергував участь у блокбастерах, таких як "Рубі та Квентін" і "Та жінка", та у арт-хаусних фільмах, як "Природний ворог" та "Орландо Варгас". У 2006 році він зіграв гравця в азартні ігри у чорно-білому трилері Джели Баблуані "13 Тзаметі" та з'явився у домашньому драматичному проекті Майвен "Вибач мені" (Pardonnez-moi). Того ж року цей фізично вражаючий актор перенісся у 1914 рік Франції у фільмі "Фрагменти Антоніна", а потім у 1959 рік у Кабілі у "Інтимних ворогах" режисера Флорента Еміліо Сірі. У 2008 році він знявся у фільмах Франка Ллопіса "Париж Північ-Південь" та "Сезон сиріт". Наступного року — у кримінальному трилері Жиля Бета "Діамант 13" з Жераром Депардьє та у фільмі Дениса Деркура "Завтра на світанку" (Demain dès l'aube).
У 2010 році він з'явився у фільмах "Орда" режисерів Янніка Дахана і Бенджаміна Роше, "Жозеф і дівчина" Ксав'є де Шуденса з Жаком Дютронком, а також у "Каравані: Загублені люди" Леона Десклюзо. Тоді ж він взяв участь у фільмах Фредеріка Шоендерфера "Світлофор" і Оліаса Барко "Вбий мене, будь ласка", який отримав «Золотий Марк Аврелій» за найкращий фільм на Римському кінофестивалі в 2010 році. Також він знявся у стрічці Абделатіфа Кешіша "Синій — найтепліший колір", що отримала «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі. У 2020 році він з'явився у фільмі "Дорослі в кімнаті". Найближча його поява очікується у фільмі Arte "Grand Ciel".
Він зняв свій перший короткометражний фільм як режисер — "Стрілець" (Un Bon Tireur), який отримав нагороду за найкращу драму у 2021 році. Працює над першим повнометражним фільмом "Голими руками" (À Mains Nues) у співпраці з Sensito Films Productions.
Орельєн Рекен — син Алена Рекена (ляльковода) і брат Елуа Рекена (режисера та перекладача), Блеза Рекена (актора та музиканта) і Девіда Рекена (піаніста, композитора).
Народився в Парижі 5 травня 1958 року, Орельєн Рекен розпочав навчання акторській майстерності у 1974 році в Cours Florent, а також навчався в кварталі Іврі. У 1977 році актор навчаючийся, який вільно володів англійською та трохи російською, вступив до Паризького національного вищого консерваторіуму драматичного мистецтва, де навчався під керівництвом Жан-П'єра Мікеля та Антуана Віте. Він зіграв у більш ніж 30 виставах і поставив театральні вистави за творами Томаса Бернхарда, Фернандо Пессоа та Поля Клоделя. У 1989 році отримав премію Жерара Філіпа.
У 1980 році Орельєн Рекен зробив перші кроки в світі кіно у фільмі "Подвиги молодого Дон Жуана". Йому до вподоби був арт-хаус, тому він працював з Філіпом Гаррелем над "Аварійними поцілунками" (Les baisers de secours) та з Лоренс Феррейра Барбозою над "Сучасним життям". Актор став відомим у 2001 році завдяки фільму Лорана Канте "Час виходу на пенсію" (L'Emploi du Temps), де він грає чоловіка, який вигадує фальшиве життя, щоб не зізнаватися близьким у втраті роботи. Зі зростанням попиту на нього він чергував участь у блокбастерах, таких як "Рубі та Квентін" і "Та жінка", та у арт-хаусних фільмах, як "Природний ворог" та "Орландо Варгас". У 2006 році він зіграв гравця в азартні ігри у чорно-білому трилері Джели Баблуані "13 Тзаметі" та з'явився у домашньому драматичному проекті Майвен "Вибач мені" (Pardonnez-moi). Того ж року цей фізично вражаючий актор перенісся у 1914 рік Франції у фільмі "Фрагменти Антоніна", а потім у 1959 рік у Кабілі у "Інтимних ворогах" режисера Флорента Еміліо Сірі. У 2008 році він знявся у фільмах Франка Ллопіса "Париж Північ-Південь" та "Сезон сиріт". Наступного року — у кримінальному трилері Жиля Бета "Діамант 13" з Жераром Депардьє та у фільмі Дениса Деркура "Завтра на світанку" (Demain dès l'aube).
У 2010 році він з'явився у фільмах "Орда" режисерів Янніка Дахана і Бенджаміна Роше, "Жозеф і дівчина" Ксав'є де Шуденса з Жаком Дютронком, а також у "Каравані: Загублені люди" Леона Десклюзо. Тоді ж він взяв участь у фільмах Фредеріка Шоендерфера "Світлофор" і Оліаса Барко "Вбий мене, будь ласка", який отримав «Золотий Марк Аврелій» за найкращий фільм на Римському кінофестивалі в 2010 році. Також він знявся у стрічці Абделатіфа Кешіша "Синій — найтепліший колір", що отримала «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі. У 2020 році він з'явився у фільмі "Дорослі в кімнаті". Найближча його поява очікується у фільмі Arte "Grand Ciel".
Він зняв свій перший короткометражний фільм як режисер — "Стрілець" (Un Bon Tireur), який отримав нагороду за найкращу драму у 2021 році. Працює над першим повнометражним фільмом "Голими руками" (À Mains Nues) у співпраці з Sensito Films Productions.