Філіп де Брока
Оригінальне ім'я: Philippe de Broca
Професія:
- actor
- writer
- director
Дата народження: 15.03.1933
Місце народження: Париж, Франція
Біографія: Філіп Клод Алекс де Брока де Ферруссак (15 березня 1933 – 26 листопада 2004) був французьким кінорежисером.
Він зняв 30 повнометражних художніх фільмів, серед яких дуже успішні «Той чоловік із Ріо» (L'Homme de Rio), «Чоловік з Акапулько» (Le Magnifique) та «На сторожі» (Le Bossu). Його роботи включають історичні романтичні епопеї, такі як «Шуани!» та «Король сердець» (Le Roi de cœur), а також комедії з харизматичним, легким героєм, готовим вирушити в будь-яку пригоду, яка зустрінеться на шляху, якщо це означає втечу від повсякденного сучасного життя: «Практика робить досконалим» (Le Cavaleur), «Диявол за хвіст» (Le Diable par la queue), «Африканець» (L'Africain). Він був пов'язаний з актором Жан-Полем Бельмондо, з яким зняв шість фільмів, а також з Жан-П'єром Касселем, Філіпом Нуаре та Жаном Рошфором.
Філіп де Брока народився 15 березня 1933 року в Парижі. Він був сином художника по декораціях для кіно і онуком відомого художника Алексіса де Брока. Вивчався у Паризькій школі фотографії і кінематографії (école Vaugirard), закінчив 1953 року. Службу проходив у французькій армії в службі кінематографії армії у Німеччині, а потім в Алжирі, де режисував або працював оператором на короткометражних фільмах. Величезне враження на нього справила війна, яку він бачив в Алжирі, він пообіцяв показувати життя в найкращому світлі у своїх майбутніх фільмах, бо «сміх — найкращий захист від життєвих труднощів». Після звільнення з армії він здійснив подорож вглиб Африки вантажівками Berliet, перш ніж повернутися до Парижа.
Почав працювати стажистом у Анрі Декена, потім став асистентом Клода Шаброля: «Гіркa зустріч» (Le Beau Serge), «Кузени» (Les Cousins), «Сеть пристрасті» (À Double Tour), Франсуа Трюффо: «400 ударів» (Les 400 Coups) і П'єр Шондорфер: «Рамунчо». 1959 року Клод Шаброль продюсував для де Брока його перший фільм «Ігри любові» (Les jeux de l'amour) з Жан-П'єром Касселем. Де Брока знову працював із Касселем у фільмах «Шутник» (Le Farceur, 1960), «П'ятиденний коханець» (L'Amant de cinq jours, 1961) та «Чоловік-компаньйон» (Un Monsieur de Compagnie, 1964).
Першим комерційним успіхом де Брока став фільм «Картуш» (Cartouche), знятий 1962 року. Цей фільм також привів до співпраці діючого актора Жан-Поля Бельмондо та продюсера Олександра Мнушкіна. Міжнародну славу йому принесли фільми «Той чоловік із Ріо» (L'Homme de Rio) у 1964 році, «По вуха у пригодах» (Les tribulations d'un Chinois en Chine) у 1965, «Чоловік з Акапулько» (Le Magnifique) у 1973 та «Непоправний» (L'Incorrigible) у 1975.
У 1966 році він співавторував, режисував і продюсував «Короля сердець» (Le Roi de Cœur). Ця пародія на Велику війну, яку деякі кінолюбителі вважають його шедевром, виявилася комерційним та особистим провалом, що засмутило де Брока. Однак згодом фільм здобув статус культового в середині 1970-х, коли його показували в артхаусних кінотеатрах та на студентських кінофестивалях у США, зокрема вп’яте він демонструвався протягом п’яти років у кінотеатрі Central Square Cinemas у Кембриджі, Массачусетс.
Він зняв 30 повнометражних художніх фільмів, серед яких дуже успішні «Той чоловік із Ріо» (L'Homme de Rio), «Чоловік з Акапулько» (Le Magnifique) та «На сторожі» (Le Bossu). Його роботи включають історичні романтичні епопеї, такі як «Шуани!» та «Король сердець» (Le Roi de cœur), а також комедії з харизматичним, легким героєм, готовим вирушити в будь-яку пригоду, яка зустрінеться на шляху, якщо це означає втечу від повсякденного сучасного життя: «Практика робить досконалим» (Le Cavaleur), «Диявол за хвіст» (Le Diable par la queue), «Африканець» (L'Africain). Він був пов'язаний з актором Жан-Полем Бельмондо, з яким зняв шість фільмів, а також з Жан-П'єром Касселем, Філіпом Нуаре та Жаном Рошфором.
Філіп де Брока народився 15 березня 1933 року в Парижі. Він був сином художника по декораціях для кіно і онуком відомого художника Алексіса де Брока. Вивчався у Паризькій школі фотографії і кінематографії (école Vaugirard), закінчив 1953 року. Службу проходив у французькій армії в службі кінематографії армії у Німеччині, а потім в Алжирі, де режисував або працював оператором на короткометражних фільмах. Величезне враження на нього справила війна, яку він бачив в Алжирі, він пообіцяв показувати життя в найкращому світлі у своїх майбутніх фільмах, бо «сміх — найкращий захист від життєвих труднощів». Після звільнення з армії він здійснив подорож вглиб Африки вантажівками Berliet, перш ніж повернутися до Парижа.
Почав працювати стажистом у Анрі Декена, потім став асистентом Клода Шаброля: «Гіркa зустріч» (Le Beau Serge), «Кузени» (Les Cousins), «Сеть пристрасті» (À Double Tour), Франсуа Трюффо: «400 ударів» (Les 400 Coups) і П'єр Шондорфер: «Рамунчо». 1959 року Клод Шаброль продюсував для де Брока його перший фільм «Ігри любові» (Les jeux de l'amour) з Жан-П'єром Касселем. Де Брока знову працював із Касселем у фільмах «Шутник» (Le Farceur, 1960), «П'ятиденний коханець» (L'Amant de cinq jours, 1961) та «Чоловік-компаньйон» (Un Monsieur de Compagnie, 1964).
Першим комерційним успіхом де Брока став фільм «Картуш» (Cartouche), знятий 1962 року. Цей фільм також привів до співпраці діючого актора Жан-Поля Бельмондо та продюсера Олександра Мнушкіна. Міжнародну славу йому принесли фільми «Той чоловік із Ріо» (L'Homme de Rio) у 1964 році, «По вуха у пригодах» (Les tribulations d'un Chinois en Chine) у 1965, «Чоловік з Акапулько» (Le Magnifique) у 1973 та «Непоправний» (L'Incorrigible) у 1975.
У 1966 році він співавторував, режисував і продюсував «Короля сердець» (Le Roi de Cœur). Ця пародія на Велику війну, яку деякі кінолюбителі вважають його шедевром, виявилася комерційним та особистим провалом, що засмутило де Брока. Однак згодом фільм здобув статус культового в середині 1970-х, коли його показували в артхаусних кінотеатрах та на студентських кінофестивалях у США, зокрема вп’яте він демонструвався протягом п’яти років у кінотеатрі Central Square Cinemas у Кембриджі, Массачусетс.