Пітер Гріневей

Біографія: Пітер Грінвей, CBE (народився 5 квітня 1942 року) — валлійський письменник-режисер, художник і відеоартист, який живе в Амстердамі. У кінці 1960-х та у 1970-х роках він створив кілька експериментальних документальних/псевдодокументальних короткометражних фільмів, працюючи кіноредактором у Центральному інформаційному управлінні. Цей ранній період завершився фільмом "Падіння" (1980), тригодинним псевдодокументальним фільмом, що індексує дивні наслідки VUE (Насильницької Невідомої Події) для 92 людей, імена яких починаються з літер F-A-L-L. Він дебютував як режисер ігрового повнометражного фільму з "Контракт кресляра" (1982), а протягом 1980-х років зняв низку критично відомих і часто суперечливих фільмів: "Z з двома нулями" (1985), "Черево архітектора" (1987), "Тонучи в цифрах" (1988) і його найвідоміша робота, жорстока сатира епохи Тетчер "Кухар, злодій, його дружина та її коханець" (1989). У 1990-х він зняв адаптацію Шекспіра "Книги Просперо" (1991), контроверсійну релігійну сатиру "Дитя Макона" (1993), еротичну драму "Подушка" (1996) та "8½ жінок" (1999), що є даниною фільмам Федеріко Фелліні, який сильно вплинув на Грінвея. На початку 2000-х Грінвей розпочав амбітний проект "Талс Лупер" — мультимедійну історичну художню сагу про життя однойменного вигаданого героя. Окрім романів, CD-ROM, онлайн-матеріалів та пересувної виставки, проект породив трилогію повнометражних фільмів: "Чемодани Талса Лупера, Частина 1: Історія Моаву" (2003), "Чемодани Талса Лупера, Частина 2: Воксу до моря" (2004) та "Чемодани Талса Лупера, Частина 3: З Сарку до фінішу" (2004). За трилогією пішов четвертий фільм "Життя у чемоданах" (2005), який стисло охоплює сагу про Талса Лупера в одному фільмі. З середини 2000-х років робота Грінвея у кіно зосереджена на своєрідних, сильно фікціоналізованих біографіях, присвячених деяким із його улюблених художників: голландському живописцю Золотого століття Рембрандту ван Рейну у фільмі "Нічне чергування" (2007), голландському бароковому граверу Гендріку Голціусу у "Голціус і пеліканова компанія" (2012), радянському російському режисеру Сергію Ейзенштейну у "Ейзенштейн у Гуанахуато" (2015) та румунсько-французькому скульптору Константіну Бранкузі у "Пішки до Парижа" (дата виходу не визначена). Грінвей живе і працює в Амстердамі з середини 1990-х років. Він одружений з художницею Саскією Боддека, з якою має двох дітей. Також у нього є двоє дітей від попереднього шлюбу з гончаркою Керол Грінвей.