Генрі Костер
Оригінальне ім'я: Henry Koster
Професія:
- writer
- director
- producer
Дата народження: 01.05.1905
Місце народження: Берлін, Німеччина
Біографія: Генрі Костер (1 травня 1905 – 21 вересня 1988), народився як Герман Костерліц, був німецьким режисером кіно, який працював як у Європі, так і в Голлівуді. Хоча він ніколи не отримував Оскара, Костер режисирував шістьох акторів, які були номіновані на Оскар за свої ролі.
У 1932 році Костер зняв свій перший фільм у Берліні — комедію «Теа Роланд». Під час роботи над другим фільмом «Потворна дівчина» через своє єврейське походження Костер зазнав антисемітизму і усвідомив, що має покинути країну. Він виїхав з Німеччини до Франції, де його знову найняв режисер Кертіс Бернхардт, який теж втік. Згодом Костер поїхав до Будапешта, де зустрів і одружився з Катó Кіралі у 1934 році. Там він також познайомився з Джо Пастернаком, який представляв Universal в Європі, і зняв для нього три фільми. Через свого друга Габріеля Леві Костер став режисером голландського звукового фільму «De Kribbebijter», який вийшов на міжнародному рівні як «The Cross-Patch» і став успішним як у Нідерландах — де він ішов у кінотеатрах не менше семи років, так і у Великій Британії. Незабаром після цього Костер підписав угоду з Universal Pictures у Голлівуді і переїхав до США.
Хоча Костер не говорив англійською, йому вдалось переконати студію дозволити зняти «Три розумні дівчата», для якого він особисто тренував майбутню зірку Діану Дурбін. Цей фільм, великий успіх, витягнув Universal з банкрутства. Другий фільм Костера для Universal — «Сто людей і дівчина» — також був успішним. Після цього Костер відкрив для себе Аббота і Костелло в нічному клубі в Нью-Йорку. Повернувшись до Голлівуда, він переконав Universal прийняти їх на роботу. Їхнім першим фільмом стала «Ніч у тропіках»; акторка Пеггі Моран, що зіграла головну жіночу роль, стала другою дружиною Костера у 1942 році.
Іронічно, незважаючи на втечу Костера від нацистської Німеччини, коли США вступили у Другу світову війну, Костера вважали ворожим іноземцем і він мусив залишатися вдома ввечері. Актор Чарльз Лоутон відвідував Костера і грав з ним у шахи. Втім, післявоєнна кар'єра Костера виявилася так само успішною. Він був номінований на премію Академії за фільм «Дружина єпископа» (1947). У 1950 році він зняв свій найбільший успіх — комедію з Джеймсом Стюартом «Гарві». Він був режисером першого американського фільму Річарда Бартона «Моя кузина Рейчел», а у 1953 році зняв «Плащ» — перший фільм у форматі CinemaScope. Його останнім фільмом була «Співачка-монахиня» у 1965 році. Костер пішов на пенсію у Leisure Village у Камарілло, Каліфорнія, де писав серію портретів кіноакторів, з якими він працював.
У 1932 році Костер зняв свій перший фільм у Берліні — комедію «Теа Роланд». Під час роботи над другим фільмом «Потворна дівчина» через своє єврейське походження Костер зазнав антисемітизму і усвідомив, що має покинути країну. Він виїхав з Німеччини до Франції, де його знову найняв режисер Кертіс Бернхардт, який теж втік. Згодом Костер поїхав до Будапешта, де зустрів і одружився з Катó Кіралі у 1934 році. Там він також познайомився з Джо Пастернаком, який представляв Universal в Європі, і зняв для нього три фільми. Через свого друга Габріеля Леві Костер став режисером голландського звукового фільму «De Kribbebijter», який вийшов на міжнародному рівні як «The Cross-Patch» і став успішним як у Нідерландах — де він ішов у кінотеатрах не менше семи років, так і у Великій Британії. Незабаром після цього Костер підписав угоду з Universal Pictures у Голлівуді і переїхав до США.
Хоча Костер не говорив англійською, йому вдалось переконати студію дозволити зняти «Три розумні дівчата», для якого він особисто тренував майбутню зірку Діану Дурбін. Цей фільм, великий успіх, витягнув Universal з банкрутства. Другий фільм Костера для Universal — «Сто людей і дівчина» — також був успішним. Після цього Костер відкрив для себе Аббота і Костелло в нічному клубі в Нью-Йорку. Повернувшись до Голлівуда, він переконав Universal прийняти їх на роботу. Їхнім першим фільмом стала «Ніч у тропіках»; акторка Пеггі Моран, що зіграла головну жіночу роль, стала другою дружиною Костера у 1942 році.
Іронічно, незважаючи на втечу Костера від нацистської Німеччини, коли США вступили у Другу світову війну, Костера вважали ворожим іноземцем і він мусив залишатися вдома ввечері. Актор Чарльз Лоутон відвідував Костера і грав з ним у шахи. Втім, післявоєнна кар'єра Костера виявилася так само успішною. Він був номінований на премію Академії за фільм «Дружина єпископа» (1947). У 1950 році він зняв свій найбільший успіх — комедію з Джеймсом Стюартом «Гарві». Він був режисером першого американського фільму Річарда Бартона «Моя кузина Рейчел», а у 1953 році зняв «Плащ» — перший фільм у форматі CinemaScope. Його останнім фільмом була «Співачка-монахиня» у 1965 році. Костер пішов на пенсію у Leisure Village у Камарілло, Каліфорнія, де писав серію портретів кіноакторів, з якими він працював.