Мерилін Монро

Біографія: Мерилін Монро (народилася як Норма Джин Мортенсон; 1 червня 1926 – 4 серпня 1962) була американською акторкою. Відома своїми комедійними ролями "блондинки-бомби", вона стала однією з найпопулярніших секс-символів 1950-х та початку 1960-х років, а також емблемою сексуальної революції того часу. Вона була провідною акторкою протягом десяти років, а касові збори її фільмів досягли 200 мільйонів доларів (еквівалент 2 мільярдів доларів у 2021 році) на момент її смерті у 1962 році. Довго після смерті Монро залишається значущим символом поп-культури. У 1999 році Американський інститут кіно поставив її на шосте місце у списку найбільших жіночих кінолегенд Золотого віку Голлівуду. Багато кінокритиків і ЗМІ згадують Монро як одну з найкращих акторок, які ніколи не отримували номінації на премію Оскар.

Народившись і виростаючи в Лос-Анджелесі, Монро провела більшість свого дитинства у 12 прийомних родинах та дитячому будинку; вийшла заміж у шістнадцять років. Під час Другої світової війни працювала на фабриці, де познайомилася з фотографом з Першого відділення кінозйомок і почала успішну кар'єру пін-ап моделі, що привело до короткочасних контрактів з студіями 20th Century Fox і Columbia Pictures. Після низки другорядних ролей у кіно вона підписала новий контракт з Fox наприкінці 1950 року. Наступні два роки вона стала популярною акторкою, зігравши у кількох комедіях, серед яких "Молодшими, ніж ти почуваєшся" і "Мавпа в бізнесі", а також у драмах "Столкнення вночі" та "Не турбуйся, щоб стукати". Вона зазнала скандалу, коли стало відомо, що раніше позувала для оголених фотографій, але ця історія не зашкодила її кар'єрі і натомість підвищила інтерес до її фільмів.

До 1953 року Монро була однією з найпопулярніших зірок Голлівуду; вона отримала головні ролі у нуарі "Ніагара", який відкрито спирався на її сексуальну привабливість, та у комедіях "Джентльмени віддають перевагу блондинкам" і "Як одружитися з мільйонером", які встановили її зірковий образ "тупої блондинки". Того ж року її оголені знімки були використані як центральне зображення та на обкладинці першого випуску журналу Playboy. Вона відігравала значну роль у створенні та керуванні своїм публічним образом протягом усієї кар'єри, але була розчарована тим, що її типізували та недоплачували на студії. У 1954 році її короткочасно відсторонили за відмову брати участь у проекті, але вона повернулася до зйомок у фільмі "Сімирічний свербіж" (1955), одному з найбільших касових успіхів у її кар'єрі.

Коли студія все ще не йшла на зміну контракту Монро, вона заснувала власну кінопродукційну компанію у 1954 році. Вона присвятила 1955 рік розвитку компанії та почала вивчати метод акторської майстерності під керівництвом Лі Страсберга в Actors Studio. Наприкінці того ж року Fox уклала з нею новий контракт, який дав їй більше контролю та вищу зарплату. Її наступні ролі включали високо оцінений критиками виступ у фільмі "Автобусна зупинка" (1956) та її перше незалежне виробництво у стрічці "Принц і сувенірниця" (1957). Вона отримала Золотий глобус за найкращу жіночу роль у фільмі "Деякі люблять гаряче" (1959), який був критичним і комерційним успіхом. Її останнім завершеним фільмом стала драма "Неприкаяні" (1961).