Спіро Еґню

Біографія: Спіро Теодор Егню (9 листопада 1918 — 17 вересня 1996) був 39-м віце-президентом Сполучених Штатів Америки, який служив з 1969 року до своєї відставки в 1973 році. Він є другим з двох віце-президентів, які йшли у відставку з цієї посади, першим був Джон К. Келгун у 1832 році.

Егню народився в Балтиморі в родині грецького іммігранта-батька та американської матері. Він навчався в Університеті Джонса Гопкінса та закінчив Школу права Університету Балтимора. У 1950-х роках він був агітатором виборчої кампанії представника США Джеймса Деверіокса, а в 1957 році був призначений до Балтиморського окружного комітету з планування зонування. У 1962 році його обрали виконавчим директором округу Балтимор. У 1966 році Егню був обраний губернатором штату Меріленд, перемігши свого демократичного опонента Джорджа П. Маоні та незалежного кандидата Гаймана А. Пресмана.

На Національному з'їзді Республіканської партії 1968 року Річард Ніксон попросив Егню висунути свою кандидатуру, а також назвав його своїм напарником по виборах. Центристська репутація Егню зацікавила Ніксона; його жорстка позиція щодо правопорядку після громадських безладів того року припала до вподоби помічникам, таким як Пат Б'юкенен. Егню зробив кілька промахів під час кампанії, але його риторика сподобалась багатьом республіканцям і, можливо, зіграла вирішальну роль у кількох ключових штатах. Ніксон і Егню перемогли демократичну команду чинного віце-президента Габерта Гамфрі та його напарника, сенатора Едмунда Муска, а також кандидатів Американської незалежної партії Джорджа Воллеса і Кертіса Лемея. Як віце-президент, Егню часто доручали нападати на ворогів адміністрації. Протягом років віцепрезидентства Егню змістився праворуч, апелюючи до консерваторів, які підозрювали помірковані позиції Ніксона. На президентських виборах 1972 року Ніксон і Егню були переобрані на другий термін, перемігши сенатора Джорджа МакҐаверна та його напарника Сарджента Шраєра в одному з найбільших поразок в історії Америки.