Серж Реджані
Оригінальне ім'я: Serge Reggiani
Професія:
- actor
- singer
Дата народження: 02.05.1922
Місце народження: Реджіо-Емілія, Італія
Біографія: Серж Реджані (2 травня 1922 – 23 липня 2004) був італійсько-французьким співаком та актором. Він народився в Реджо-Емілії, Італія, та у віці восьми років переїхав до Франції з батьками. Протягом багатьох років він боровся з алкоголізмом, частково викликаним самогубством його сина Стефана в 1980 році.
Після навчання у школі акторської майстерності (Conservatoire des arts cinématographiques) його відкрив Жан Кокто, і він з'явився в постановці часів війни "Les Parents terribles" ("Жахливі батьки"). Під час Другої світової війни він залишив Париж, щоб приєднатися до французького руху Опору.
Його перший повнометражний фільм вийшов у 1946 році з роллю у "Les portes de la nuit" ("Двері ночі"). Пізніше він знявся у 80 фільмах, серед яких "Casque d'or", "Les Misérables" (1958), "Tutti a casa", "Le Doulos", "Il Gattopardo", "La terrazza", "The Pianist" (1998).
Попри те, що акторська кар'єра ніколи не досягла вершини, він здобув театральний тріумф у 1959 році з виступом у п'єсі Жана-Поля Сартра "Les Séquestrés d'Altona". Водночас, у 1965 році він розпочав другу кар'єру співака (у віці 43 років) за допомогою Сімони Сіньоре та її чоловіка Іва Монтаня, а пізніше за значної підтримки французької діви Барбари. Реджані став одним із найвизначніших виконавців французької "шансон" і, хоча й був у своїх 40-х, його образ брутального бунтаря зробив його популярним серед молодих і старших слухачів.
Найвідоміші його пісні включають "Les loups sont entrés dans Paris" ("Вовки увірвалися в Париж") і "Sarah (La femme qui est dans mon lit)" ("Жінка, яка в моєму ліжку"), остання написана Жоржем Мустакі. Однак одним із його постійних авторів пісень протягом кар'єри був Борис Віан ("Le Déserteur", "Arthur où t'as mis le corps", "La Java des bombes atomiques"). Його нові молоді шанувальники ідентифікувалися з його лівими ідеалами та антимілітаризмом, особливо під час студентських заворушень у Франції 1968 року. З віком він все більше здобував визнання як один із найкращих інтерпретаторів французької шансон, також наближаючи до своєї аудиторії поезію Рембо, Аполлінера та Превера. У 1995 році він повернувся на сцену співу, давши кілька концертів незважаючи на погіршення здоров’я і особисті труднощі, останній з яких відбувся у весняний період 2004 року, вже в рік його смерті.
У пізнішому житті він став художником і провів низку виставок своїх творів.
Серж Реджані помер у Парижі від серцевого нападу у віці 82 років, за день до смерті іншого відомого французького співака Саші Дістеля. Він похований на цвинтарі Монпарнас.
Після навчання у школі акторської майстерності (Conservatoire des arts cinématographiques) його відкрив Жан Кокто, і він з'явився в постановці часів війни "Les Parents terribles" ("Жахливі батьки"). Під час Другої світової війни він залишив Париж, щоб приєднатися до французького руху Опору.
Його перший повнометражний фільм вийшов у 1946 році з роллю у "Les portes de la nuit" ("Двері ночі"). Пізніше він знявся у 80 фільмах, серед яких "Casque d'or", "Les Misérables" (1958), "Tutti a casa", "Le Doulos", "Il Gattopardo", "La terrazza", "The Pianist" (1998).
Попри те, що акторська кар'єра ніколи не досягла вершини, він здобув театральний тріумф у 1959 році з виступом у п'єсі Жана-Поля Сартра "Les Séquestrés d'Altona". Водночас, у 1965 році він розпочав другу кар'єру співака (у віці 43 років) за допомогою Сімони Сіньоре та її чоловіка Іва Монтаня, а пізніше за значної підтримки французької діви Барбари. Реджані став одним із найвизначніших виконавців французької "шансон" і, хоча й був у своїх 40-х, його образ брутального бунтаря зробив його популярним серед молодих і старших слухачів.
Найвідоміші його пісні включають "Les loups sont entrés dans Paris" ("Вовки увірвалися в Париж") і "Sarah (La femme qui est dans mon lit)" ("Жінка, яка в моєму ліжку"), остання написана Жоржем Мустакі. Однак одним із його постійних авторів пісень протягом кар'єри був Борис Віан ("Le Déserteur", "Arthur où t'as mis le corps", "La Java des bombes atomiques"). Його нові молоді шанувальники ідентифікувалися з його лівими ідеалами та антимілітаризмом, особливо під час студентських заворушень у Франції 1968 року. З віком він все більше здобував визнання як один із найкращих інтерпретаторів французької шансон, також наближаючи до своєї аудиторії поезію Рембо, Аполлінера та Превера. У 1995 році він повернувся на сцену співу, давши кілька концертів незважаючи на погіршення здоров’я і особисті труднощі, останній з яких відбувся у весняний період 2004 року, вже в рік його смерті.
У пізнішому житті він став художником і провів низку виставок своїх творів.
Серж Реджані помер у Парижі від серцевого нападу у віці 82 років, за день до смерті іншого відомого французького співака Саші Дістеля. Він похований на цвинтарі Монпарнас.