Валерій Інкіжинов
Оригінальне ім'я: Valéry Inkijinoff
Професія:
- actor
- director
Дата народження: 25.03.1895
Місце народження: Бохан, Іркутська губернія, Російська імперія
Біографія: Валерій Інкіжінофф (російською: Валерьян (Валерий) Иванович Инкижинов; 25 березня 1895 – 26 вересня 1973) був французьким актором російсько-бурятського походження. Його яскраві риси обличчя зробили його улюбленим лиходієм французького кіно у жанрах екзотичних пригодницьких фільмів та кримінальних стрічок.
Інкіжінофф народився у спадок християнському буряту і російській матері в Іркутській губернії.
Він навчався в Політехнічному інституті Санкт-Петербурга і деякий час був одним із штатних акторів імператорського театру цього міста. На початку своєї кар’єри в Росії він спочатку з'являвся як каскадер у кількох фільмах, а потім як режисер та актор. Його головна роль під час російського періоду кар’єри — Син у фільмі «Буря над Азією» Вseволода Пудовкіна 1928 року, великому радянському пропагандистському фільмі про вигадане британське підкорення Монголії.
Він також був актором у трупі Всеволода Мейєрхольда, а потім був призначений режисером кінота театральної школи в Києві, Україна.
У 1930 році, перебуваючи у Франції під час європейського турне, він відмовився повертатися до СРСР. За словами Бориса Шумяцького, коли Сталін дізнався, що Інкіжінофф так і не повернувся у 1934 році, сказав: «Шкода, що чоловік утік. Тепер він, напевно, вмирає від бажання повернутися, але, на жаль, вже занадто пізно». Він знявся у 2 фільмах, живучи в СРСР, і на противагу припущенню Сталіна, Інкіжінофф став надзвичайно популярним у Європі, імовірно найбільш успішним радянським актором за кордоном, знявшись загалом у 44 французьких, британських, німецьких і італійських фільмах.
У Франції він часто грав ролі азіатських лиходіїв. Найактивніший період припав на 1930-ті роки, коли він з'явився у фільмах «Човнярі Волги» та стрічці Г. В. Пабста «Шанхайська драма». Він грав у фільмах Фріца Ланга у 1959 році — «Тигр з Ешнапура» та його продовженні «Індійська гробниця», у яких він виконав роль верховного жерця Ями. У 1965 році Філіпп де Брока запросив його на роль Месьє Го, мудрого, але страхітливого китайця, який гарантує персонажу Жан-Поля Бельмондо неминучу смерть у фільмі «Пригоди китайця в Китаї».
Останній його фільм був разом із Бріджит Бардо та Клаудією Кардинале, де він зіграв роль індіанського вождя Плювального Бика у фільмі «Петролеві дівчата».
Він був великим другом Шарля Дюлена і Луї Жуве, та мав тривалу кар’єру у французькому театрі, зокрема грав у постановці «Марі Галант» Жака Дева.
Помер у своєму домі в Брунуї, Есонн, Франція, у віці 78 років.
Інкіжінофф народився у спадок християнському буряту і російській матері в Іркутській губернії.
Він навчався в Політехнічному інституті Санкт-Петербурга і деякий час був одним із штатних акторів імператорського театру цього міста. На початку своєї кар’єри в Росії він спочатку з'являвся як каскадер у кількох фільмах, а потім як режисер та актор. Його головна роль під час російського періоду кар’єри — Син у фільмі «Буря над Азією» Вseволода Пудовкіна 1928 року, великому радянському пропагандистському фільмі про вигадане британське підкорення Монголії.
Він також був актором у трупі Всеволода Мейєрхольда, а потім був призначений режисером кінота театральної школи в Києві, Україна.
У 1930 році, перебуваючи у Франції під час європейського турне, він відмовився повертатися до СРСР. За словами Бориса Шумяцького, коли Сталін дізнався, що Інкіжінофф так і не повернувся у 1934 році, сказав: «Шкода, що чоловік утік. Тепер він, напевно, вмирає від бажання повернутися, але, на жаль, вже занадто пізно». Він знявся у 2 фільмах, живучи в СРСР, і на противагу припущенню Сталіна, Інкіжінофф став надзвичайно популярним у Європі, імовірно найбільш успішним радянським актором за кордоном, знявшись загалом у 44 французьких, британських, німецьких і італійських фільмах.
У Франції він часто грав ролі азіатських лиходіїв. Найактивніший період припав на 1930-ті роки, коли він з'явився у фільмах «Човнярі Волги» та стрічці Г. В. Пабста «Шанхайська драма». Він грав у фільмах Фріца Ланга у 1959 році — «Тигр з Ешнапура» та його продовженні «Індійська гробниця», у яких він виконав роль верховного жерця Ями. У 1965 році Філіпп де Брока запросив його на роль Месьє Го, мудрого, але страхітливого китайця, який гарантує персонажу Жан-Поля Бельмондо неминучу смерть у фільмі «Пригоди китайця в Китаї».
Останній його фільм був разом із Бріджит Бардо та Клаудією Кардинале, де він зіграв роль індіанського вождя Плювального Бика у фільмі «Петролеві дівчата».
Він був великим другом Шарля Дюлена і Луї Жуве, та мав тривалу кар’єру у французькому театрі, зокрема грав у постановці «Марі Галант» Жака Дева.
Помер у своєму домі в Брунуї, Есонн, Франція, у віці 78 років.