Тім Холт

Біографія: Тім Голт (5 лютого 1918 – 15 лютого 1973) був популярним американським актором кіно 1940-х та початку 1950-х років, знявшись у сорока шести «B» вестернах, випущених компанією RKO Pictures. Народившись у Беверлі-Гіллз у сім'ї актора Джека Голта та його дружини Маргарет, він провів значну частину дитинства на знімальному майданчику з батьком, чия кар'єра почалася у 1914 році під час епохи німого кіно і переважно пов'язана з вестернами. Тіму Голту уклали його перший акторський контракт у 17 років продюсер Вальтер Вангер, який пізніше того року позичив його студії RKO. Коли цей контракт закінчився, RKO підписала з ним семирічний контракт і швидко почала його залучати: Голт знявся в 24 вестернах за перші три роки роботи у студії, щоб отримати дозвіл на вступ до армії під час Другої світової війни. У 1943 році він вступив до Армійського авіакорпусу і став відзначеним пілотом B-17 та B-29 у Тихоокеанському театрі воєнних дій, отримавши Медаль за видатний польот та Пурпурове серце за вогнепальні поранення, яких він зазнав, коли літав над Токіо в останній день війни, що завершився аварійною посадкою. Одужавши, він повернувся до RKO, щоб завершити термін контракту, збільшивши кількість своїх ролей у студії до 46. За кар'єру, що тривала понад чотири десятиліття, його найбільше пам'ятають за головну роль у фільмі "Величні Амберсоні" (1942) та за співавторську роль у "Скарбі Сьєрра-Мадре" (1948) поряд із Гамфрі Богартом і Волтером Хестоном — останній із яких у 1997 році був увічнений на 30-му місці у списку Американського інституту кіномистецтва "100 років... 100 фільмів".