Бартон Мак-Лейн

Біографія: Бартон МакЛейн закінчив Університет Весли, де особливо відзначився у спорті, зокрема у футболі та баскетболі. Не дивно, що його фізична міць призвела до ранньої ролі у фільмі «Квотербек» (1926) з Річардом Діксом. МакЛейн зазначав, що як актор йому потрібно мати фізичну силу, щоб за необхідності розірвати лиходіїв «на частини». Іронічно, але зазвичай саме Бартон опинявся в кінці побоїща (або його зазвичай стріляли), виконуючи ролі гарчачих посіпак, злочинців та інших сумнівних або сварливих персонажів протягом більшості своєї 40-річної акторської кар'єри. Насправді його так закріпилися у цьому амплуа, що його ім'я використовували в народних виразах, щоб описати крикавого, суворого грубіянку.

Після навчання в Американській академії драматичного мистецтва МакЛейн приєднався до репертуарної трупи в Брукліні. У 1927 році він отримав свою першу роль на Бродвеї — коротку роль помічника окружного прокурора у мелодрамі «Суд над Мері Дюган». Потім він зіграв невелику епізодичну роль поліцейського в драмі «Метрополітен експрес» (1929–1930), дія якої відбувалася всередині вагона метро. У середині 1932 року МакЛейн спробував написати власну п'єсу з головною роллю — «Рандеву». Хоча вистава закрилася після лише 21 показу, це призвело до контракту з Warner Brothers.

Бартон уже знімався у епізодичних ролях для Paramount на їхній студії в Асторії, зокрема у дебютному фільмі Братів Маркс «Кокоанутс» (1929). Він зіграв гангстера Бреда Коллінза у «G Men» (1935) з Джеймсом Кейганом, що задало тон більшості його майбутніх ролей. Міцний, з вузькими очима та хрипким голосом, МакЛейн був ідеальним суворим грубіяном, особливо придатним для вестернів та темного кіно в стилі нуар, у якому домінували Warner Brothers. Його часто призначали на ролі поліцейських, як корумпованих, так і чесних. Одні з найяскравіших його виступів включають гангстера Ела Кругера у «Патрони або кулі» (1936), яка принесла йому деякі з кращих критичних відгуків у кар'єрі; злочинця Джека Слейда у «Western Union» (1941); корумпованого боса будівельників Пета МакКорміка, якого побивають Гамфрі Богарт і Тім Хольт через прострочені зарплати у «Скарбі Сьєрра-Мадре» (1948); суворих поліцейських — детектива Данді у «Мальтійському соколі» (1941) та лейтенанта Різа у «Прощавай, завтра» (1950). МакЛейн, взятий в оренду у Universal, також став зіркою «Втечі з в'язниці» (1938) у ролі невинного рибалки, якого підставили в убивстві. Він яскраво виступав як суворий, але співчутливий поліцейський, протидіючи журналістці-розслідувачці Ґленді Фаррелл у серії про «Торчі Блейна» середини та кінця 1930-х. У 1960-х Бартон почав культивувати образ позитивного героя маршала Френка Кейна в західному серіалі NBC «Викрадення» (1960), а також з'являвся в невеликій повторюваній ролі генерала ВПС Мартіна Петерсона в «Я мрію про Джіні» (1965).

Бартон був одружений з актрисою Шарлоттою Вінтерс, яка знімалася з ним у шести його фільмах. Коли не були на зйомках, подружжя проводило час на своїй 2000-акровій фермі для великої рогатої худоби в окрузі Мадера, Каліфорнія.

За свою роботу на телебаченні Бартон має зірку на Голлівудській алеї слави.