Женев'єв Паж
Оригінальне ім'я: Geneviève Page
Професія:
- actor
Дата народження: 13.12.1927
Місце народження: Париж, Франція
Біографія: Женев'єва Бонжеан (13 грудня 1927 — 14 лютого 2025), професійно відома як Женев'єва Пейдж, була французькою актрисою з кіно кар'єрою, що тривала п'ятдесят років, а також брала участь у численних англомовних кінопродукціях. Вона була донькою французького колекціонера мистецтва Жака Поля Бонжеана (1899–1990).
Пейдж народилася в Парижі 13 грудня 1927 року в родині естетів, як і її батько Жак Бонжеан, який збирав мистецтво Франції XVII століття, та її мати Жермен (уроджена Ліпман) Бонжеан. Родина матері була єврейською і заснувала компанію LIP. У шіст років її хрещеним батьком був Крістіан Діор, який грав на піаніно разом з матір'ю Пейдж і розмовляв із нею про спілкування з дорослими. Вона згадує: «Він того часу не мав грошей, і малював капелюхи для великих будинків. Він обідав удома через день і грав на піаніно разом із моєю матір'ю у моїй кімнаті, чотири руки. Я тікала до ванної, щоб вивчити уроки.» У дванадцять років Пейдж читала деякі твори Вольтера, і на здивування матері батько відповів: «Якщо вона не може читати Вольтера, то не зможе читати нікого.» Незважаючи на це, вона була дуже талановитою дівчиною, грала Мюссе в Théâtre National Populaire і вступила до консерваторії.
Її кінодебют відбувся у фільмі «Pas de pitié pour les femmes» (1951), потім вона знялася у «Fanfan la Tulipe» (1952), де грала Мадам де Помпадур поруч із Жераром Філіпом і Джиною Лоллобриджидою. Пізніше вона з’являлася в італійських, французьких, британських та американських фільмах. Вона виконувала ролі поряд із Робертом Мітчемом та Інгрід Тулін у «Foreign Intrigue» (1956), Дірком Богардом і Капусін у «Song Without End» (1960), Чарлтоном Гестоном і Софією Лорен у «El Cid» (1961), а також була в фільмі «Grand Prix» (1966) з Джеймсом Гарнером і «Belle de Jour» (1967) з Катрін Денев, режисером якого був Луїс Бунюель. Вона знову з’явилася разом з Денев, граючи графиню Ларіш у «Mayerling» (1968), де також зіграли Ава Ґарднер і Джеймс Мейсон.
Біллі Вайлдер запросив її на роль загадкової вдови у фільмі «The Private Life of Sherlock Holmes» (1970), тому що персонаж використовував свою сексуальну привабливість, щоб маніпулювати Шерлоком Холмсом. Вона знімалася у фільмі Роберта Олтмана «Beyond Therapy» (1987) і продовжувала акторську діяльність до 2003 року.
У театрі вона грала з 1943 року, зокрема в «Le Soulier de Satin» та «Oh! Les Beaux Jours», обидві постановки режисера Жана-Луї Бара, під егідою Madeleine Renaud Co. Її театральна кар’єра продовжувалася в 1980-х і 1990-х роках у виставах «Les larmes amères de Petra von Kant» (1980), «La nuit des rois» (Дванадцята ніч, Вільям Шекспір), «La femme sur le lit» (Жінка на ліжку, Франко Брусаті) 1994 року, та «Delicate Balance» (1998).
Пейдж навчалася в École du Louvre та Conservatoire national des arts et métiers. Вона була одружена з Жан-Клодом Бужаром з 1959 року до його смерті 29 серпня 2011 року; у подружжя було двоє дітей. У інтерв’ю 2013 року вона зазначила, що має проблеми з управлінням будинком і що «вже не звикла говорити».
Женев'єва Пейдж померла в Парижі 14 лютого 2025 року у віці 97 років.
Пейдж народилася в Парижі 13 грудня 1927 року в родині естетів, як і її батько Жак Бонжеан, який збирав мистецтво Франції XVII століття, та її мати Жермен (уроджена Ліпман) Бонжеан. Родина матері була єврейською і заснувала компанію LIP. У шіст років її хрещеним батьком був Крістіан Діор, який грав на піаніно разом з матір'ю Пейдж і розмовляв із нею про спілкування з дорослими. Вона згадує: «Він того часу не мав грошей, і малював капелюхи для великих будинків. Він обідав удома через день і грав на піаніно разом із моєю матір'ю у моїй кімнаті, чотири руки. Я тікала до ванної, щоб вивчити уроки.» У дванадцять років Пейдж читала деякі твори Вольтера, і на здивування матері батько відповів: «Якщо вона не може читати Вольтера, то не зможе читати нікого.» Незважаючи на це, вона була дуже талановитою дівчиною, грала Мюссе в Théâtre National Populaire і вступила до консерваторії.
Її кінодебют відбувся у фільмі «Pas de pitié pour les femmes» (1951), потім вона знялася у «Fanfan la Tulipe» (1952), де грала Мадам де Помпадур поруч із Жераром Філіпом і Джиною Лоллобриджидою. Пізніше вона з’являлася в італійських, французьких, британських та американських фільмах. Вона виконувала ролі поряд із Робертом Мітчемом та Інгрід Тулін у «Foreign Intrigue» (1956), Дірком Богардом і Капусін у «Song Without End» (1960), Чарлтоном Гестоном і Софією Лорен у «El Cid» (1961), а також була в фільмі «Grand Prix» (1966) з Джеймсом Гарнером і «Belle de Jour» (1967) з Катрін Денев, режисером якого був Луїс Бунюель. Вона знову з’явилася разом з Денев, граючи графиню Ларіш у «Mayerling» (1968), де також зіграли Ава Ґарднер і Джеймс Мейсон.
Біллі Вайлдер запросив її на роль загадкової вдови у фільмі «The Private Life of Sherlock Holmes» (1970), тому що персонаж використовував свою сексуальну привабливість, щоб маніпулювати Шерлоком Холмсом. Вона знімалася у фільмі Роберта Олтмана «Beyond Therapy» (1987) і продовжувала акторську діяльність до 2003 року.
У театрі вона грала з 1943 року, зокрема в «Le Soulier de Satin» та «Oh! Les Beaux Jours», обидві постановки режисера Жана-Луї Бара, під егідою Madeleine Renaud Co. Її театральна кар’єра продовжувалася в 1980-х і 1990-х роках у виставах «Les larmes amères de Petra von Kant» (1980), «La nuit des rois» (Дванадцята ніч, Вільям Шекспір), «La femme sur le lit» (Жінка на ліжку, Франко Брусаті) 1994 року, та «Delicate Balance» (1998).
Пейдж навчалася в École du Louvre та Conservatoire national des arts et métiers. Вона була одружена з Жан-Клодом Бужаром з 1959 року до його смерті 29 серпня 2011 року; у подружжя було двоє дітей. У інтерв’ю 2013 року вона зазначила, що має проблеми з управлінням будинком і що «вже не звикла говорити».
Женев'єва Пейдж померла в Парижі 14 лютого 2025 року у віці 97 років.