Ерік Савін
Оригінальне ім'я: Éric Savin
Професія:
- actor
Дата народження: 14.11.1964
Місце народження: Діжон, Кот-д'Ор, Франція
Біографія: Ерік Савін (народився у Діжоні 14 листопада 1964 року) — французький актор кіно та телебачення.
Савін походить із сім'ї, пов'язаної з регбі, через що спершу більше цікавився спортивною кар'єрою. Проте сильне переконання привело його до Парижа спробувати кар'єру актора. З 1985 до 1988 року він працював агентом у лікарні Бішат у Парижі, а потім вступив до безкоштовної класи Курс Флорана (Школи драми). Під час одного з кастингів він познайомився з Ксав'є Дюррінгером (драматургом, сценаристом та режисером), з яким досі співпрацює.
Сценічний дебют відбувся в 1989 році у виставі "Лоренцаччо" (написаній Альфредом де Мюссе), режисером якої був Франсіс Юстер. Бертран Tavernier довірив йому першу кінороль у 1992 році — інспектора Лефорта у фільмі "L.627". Відтоді він поєднує роботу в театрі, на телебаченні та в кіно. Перші театральні успіхи він здобув завдяки п'єсам Дюррінгера, наприклад "La Petite Entaille" у 1991 році та "Sureur" у 1997-му, які представлялись на фестивалі в Авіньйоні.
У 1993 році він зіграв разом з акторкою Карін Віар у фільмі "La nage indienne" (Індійське плавання) — першому повнометражному фільмі Дюррінгера. Потім він виконав низку другорядних ролей, зокрема Джордано у "Emmène-moi" (Візьми мене) Мішеля Спінози, який отримав визнання на Берлінському міжнародному кінофестивалі, та Капітана Конана знову у Tavernier у 1996 році. Далі — "I Hate Love" (J'ai horreur de l'amour) Лоранс Феррейри Барбози у 1997-му, а у 1998 — соціальний фільм "Une minute de silence" (Хвилина мовчання), перший фільм Флорента Еміліо Сирі. Він повернувся до співпраці з Дюррінгером у фільмі "J'irai au paradis car l'enfer est ici" (Я піду до раю, бо пекло тут) 1997 року, фільмі про гангстерів.
За роль розлученого батька, який викрадає свою дочку у телефільмі "Vacances volées" (Вкрадена відпустка), режисером якого був Олів'є Паньо, він отримав номінацію на премію "Sept d'or". Він також співпрацював з багатьма режисерами і кінематографістами від короткометражних до повнометражних фільмів, зокрема з Лораном Фіроде ("Les astres" (Зорі) 1998 року, "Happenstance" (Порхання метелика) 2000 року), з П'єром-Ерваном Гійомом у фільмах "Bonne résistance à la douleur" (Добра стійкість до болю) 1999 року і "L'Ennemi naturel" (Природний ворог) 2004 року. Потім з Лічче Бухітіною, у короткометражці якої "La Vielle barrière" (Старий бар'єр), яку він зіграв, отримав приз журі на фестивалі в Клермон-Феррані 1998 року. Нарешті, у 2002 році він зіграв у відомій короткометражці "Squash" режисера Ліонеля Байю, яка отримала численні нагороди на фестивалях світу, зокрема приз за акторську майстерність у Клермон-Феррані. Ліонель Байю був номінований на Оскар у 2004 році за найкращий ігровий короткометражний фільм. Ця роль призвела до того, що Ерік Савін зіграв головну роль компульсивного домінуючого керівника у повнометражній адаптації 2006 року під назвою "Fair Play", у якій він поділив афішу з Маріон Котіяр та Бенуа Мажімелем.
Савін походить із сім'ї, пов'язаної з регбі, через що спершу більше цікавився спортивною кар'єрою. Проте сильне переконання привело його до Парижа спробувати кар'єру актора. З 1985 до 1988 року він працював агентом у лікарні Бішат у Парижі, а потім вступив до безкоштовної класи Курс Флорана (Школи драми). Під час одного з кастингів він познайомився з Ксав'є Дюррінгером (драматургом, сценаристом та режисером), з яким досі співпрацює.
Сценічний дебют відбувся в 1989 році у виставі "Лоренцаччо" (написаній Альфредом де Мюссе), режисером якої був Франсіс Юстер. Бертран Tavernier довірив йому першу кінороль у 1992 році — інспектора Лефорта у фільмі "L.627". Відтоді він поєднує роботу в театрі, на телебаченні та в кіно. Перші театральні успіхи він здобув завдяки п'єсам Дюррінгера, наприклад "La Petite Entaille" у 1991 році та "Sureur" у 1997-му, які представлялись на фестивалі в Авіньйоні.
У 1993 році він зіграв разом з акторкою Карін Віар у фільмі "La nage indienne" (Індійське плавання) — першому повнометражному фільмі Дюррінгера. Потім він виконав низку другорядних ролей, зокрема Джордано у "Emmène-moi" (Візьми мене) Мішеля Спінози, який отримав визнання на Берлінському міжнародному кінофестивалі, та Капітана Конана знову у Tavernier у 1996 році. Далі — "I Hate Love" (J'ai horreur de l'amour) Лоранс Феррейри Барбози у 1997-му, а у 1998 — соціальний фільм "Une minute de silence" (Хвилина мовчання), перший фільм Флорента Еміліо Сирі. Він повернувся до співпраці з Дюррінгером у фільмі "J'irai au paradis car l'enfer est ici" (Я піду до раю, бо пекло тут) 1997 року, фільмі про гангстерів.
За роль розлученого батька, який викрадає свою дочку у телефільмі "Vacances volées" (Вкрадена відпустка), режисером якого був Олів'є Паньо, він отримав номінацію на премію "Sept d'or". Він також співпрацював з багатьма режисерами і кінематографістами від короткометражних до повнометражних фільмів, зокрема з Лораном Фіроде ("Les astres" (Зорі) 1998 року, "Happenstance" (Порхання метелика) 2000 року), з П'єром-Ерваном Гійомом у фільмах "Bonne résistance à la douleur" (Добра стійкість до болю) 1999 року і "L'Ennemi naturel" (Природний ворог) 2004 року. Потім з Лічче Бухітіною, у короткометражці якої "La Vielle barrière" (Старий бар'єр), яку він зіграв, отримав приз журі на фестивалі в Клермон-Феррані 1998 року. Нарешті, у 2002 році він зіграв у відомій короткометражці "Squash" режисера Ліонеля Байю, яка отримала численні нагороди на фестивалях світу, зокрема приз за акторську майстерність у Клермон-Феррані. Ліонель Байю був номінований на Оскар у 2004 році за найкращий ігровий короткометражний фільм. Ця роль призвела до того, що Ерік Савін зіграв головну роль компульсивного домінуючого керівника у повнометражній адаптації 2006 року під назвою "Fair Play", у якій він поділив афішу з Маріон Котіяр та Бенуа Мажімелем.