Веронік Вандель
Оригінальне ім'я: Véronique Vendell
Професія:
- actor
Дата народження: 21.07.1942
Місце народження: Лодев, Франція
Біографія: 21 липня 1942 року в Лодеві (Еро) у сім'ї лікарів народилася Клод Марі Роз Дюрафур, майбутня Вендель. Вона вибрала псевдонім Веронік Вендель для трьох братів. Двоє братів пішли шляхом сімейної професії, а інший став художником.
Вона приїжджає до Парижа з ретельно продуманим планом, все заплановано, обмірковано, вивчено, і це може мати успіх. Її образ безпосередньо натхненний незамінною Бріджит Бардо, змішаною з нотками Монро та Мансли, Веронік з наполегливістю та регулярністю починає відвідувати кінематографічні фестивалі. Вона, звісно, вся блондинка й усміхнена, одягнена у найвідкритіші плаття.
Веронік завжди приїжджала у Канни у прозорій блузці, немов це був квиток на головну роль. Вона швидко дебютувала у Театрі Жимназ із виставою «Прощавай, Пруденс» і знімалася у фільмі «Зустрічі». Газети публікували фотографії її крихітних бікіні, що давало матеріал численним кінотижневикам, які постійно прагнули наповнити свої видання легкими новинами. Лідерами жанру були Джейн Менсфілд, Елейн Стюарт і Корін Калве, і Веронік не залишалась осторонь. Вона знімалася, і її фільмографія була послідовною. Наприклад, вона починала з ролі у «Відомих коханнях» серед таких актрис, як Фейєр, Жираро та Лафоре, але з’являлась там лише на короткий час.
Кіно було менш прихильним до Веронік, ніж світська преса, але вона все ж змогла знятися у великих проектах головно завдяки Італії. У 1965 році у фільмі «Lo La Conoscevo Bene» вона вже вдає із себе пародію на саму себе. Вона носить платиновий блондинський пучок, що, з огляду на події, має досить панковий вигляд, та сукню з ламе з глибоким вирізом, яку вона возила з собою на фестивалі. Вона грає зірку, запрошену на приватну вечірку, з однією фразою: «О так, я була у кіно.» Рекламу для помади — лише мої вуста, але на гігантському екрані розміром п’ять на десять метрів! - На що хтось відповідає: «Знімай рекламу для трусиків!».
Вона також брала участь у кількох американських проектах, зокрема у фільмі «Ніч генералів», де була частиною «французького контингенту» разом з Філіпом Ноаре, Жюльєт Греко та П’єром Мондi. Проте Веронік знову не пощастило. Під час прем'єри фільму в Нью-Йорку очікували на справжнє прорив, але погодні умови були жахливими: її літак прилетів із запізненням, вона пропустила церемонію і застрягла в аеропорту Нью-Йорка, паралізованого сніговою бурею. Так і не знайшовся жоден таксі, щоб довезти її до готелю та вивести на острів уваги нью-йоркських фотографів.
Вона приїжджає до Парижа з ретельно продуманим планом, все заплановано, обмірковано, вивчено, і це може мати успіх. Її образ безпосередньо натхненний незамінною Бріджит Бардо, змішаною з нотками Монро та Мансли, Веронік з наполегливістю та регулярністю починає відвідувати кінематографічні фестивалі. Вона, звісно, вся блондинка й усміхнена, одягнена у найвідкритіші плаття.
Веронік завжди приїжджала у Канни у прозорій блузці, немов це був квиток на головну роль. Вона швидко дебютувала у Театрі Жимназ із виставою «Прощавай, Пруденс» і знімалася у фільмі «Зустрічі». Газети публікували фотографії її крихітних бікіні, що давало матеріал численним кінотижневикам, які постійно прагнули наповнити свої видання легкими новинами. Лідерами жанру були Джейн Менсфілд, Елейн Стюарт і Корін Калве, і Веронік не залишалась осторонь. Вона знімалася, і її фільмографія була послідовною. Наприклад, вона починала з ролі у «Відомих коханнях» серед таких актрис, як Фейєр, Жираро та Лафоре, але з’являлась там лише на короткий час.
Кіно було менш прихильним до Веронік, ніж світська преса, але вона все ж змогла знятися у великих проектах головно завдяки Італії. У 1965 році у фільмі «Lo La Conoscevo Bene» вона вже вдає із себе пародію на саму себе. Вона носить платиновий блондинський пучок, що, з огляду на події, має досить панковий вигляд, та сукню з ламе з глибоким вирізом, яку вона возила з собою на фестивалі. Вона грає зірку, запрошену на приватну вечірку, з однією фразою: «О так, я була у кіно.» Рекламу для помади — лише мої вуста, але на гігантському екрані розміром п’ять на десять метрів! - На що хтось відповідає: «Знімай рекламу для трусиків!».
Вона також брала участь у кількох американських проектах, зокрема у фільмі «Ніч генералів», де була частиною «французького контингенту» разом з Філіпом Ноаре, Жюльєт Греко та П’єром Мондi. Проте Веронік знову не пощастило. Під час прем'єри фільму в Нью-Йорку очікували на справжнє прорив, але погодні умови були жахливими: її літак прилетів із запізненням, вона пропустила церемонію і застрягла в аеропорту Нью-Йорка, паралізованого сніговою бурею. Так і не знайшовся жоден таксі, щоб довезти її до готелю та вивести на острів уваги нью-йоркських фотографів.