Ґреґорі Пек

Біографія: Елдред Грегорі Пек (5 квітня 1916 – 12 червня 2003) був американським актором і одним з найпопулярніших кінозірок з 1940-х по 1970-ті роки. У 1999 році Американський інститут кіно визнав Пека дванадцятим за величиною чоловічою зіркою класичного голлівудського кіно.

Після навчання в Neighborhood Playhouse з Санфордом Мейснером, Пек почав виступати в театральних постановках, зігравши більш ніж у 50 п'єсах і трьох бродвейських постановках. Він отримав перший критичний успіх у драмі "Ключі Царства" (1944), режисером якої був Джон М. Стал, за яку отримав свою першу номінацію на премію Оскар. Він зіграв у низці успішних фільмів, включаючи романтичну драму "Долина Рішення" (1944), фільм Альфреда Гічкока "Заклятий" (1945) та сімейний фільм "Юнга" (1946). Наприкінці 1940-х років його комерційні успіхи були помірними, зокрема у фільмах "Справа Парадайна" (1947) і "Великий грішник" (1948). Пек здобув світове визнання в 1950-х і 1960-х, знявшись підряд у екранізації книги "Капітан Гораціо Горнблауер" (1951) та біблійній драмі "Давид і Вирсавія" (1951). Він грав разом з Авою Гарднер у фільмі "Сніги Кіліманджаро" (1952) і Одрі Гепберн у "Римських канікулах" (1953), за які отримав премію Золотий глобус.

Інші відомі фільми за його участю включають "Мобі Дік" (1956, та його міні-серіал 1998 року), "Пушки Наварону" (1961), "Мис страху" (1962, та його ремейк 1991 року), "Прикмета" (1976) та "Хлопці з Бразилії" (1978). Протягом кар'єри він часто грав героїв з "характером" у моральному контексті. Фільм "Угода джентльмена" (1947) торкався теми антисемітизму, а персонаж Пека у "Одиннадцятій годині" (1949) стикнувся з посттравматичним стресовим розладом під час Другої світової війни. Він отримав премію Оскар за найкращу чоловічу роль за виконання Аттікуса Фінча у фільмі "Вбити пересмішника" (1962), екранізації сучасної класики з такою ж назвою, що розкривала тему расової нерівності і за яку отримав всесвітнє визнання. У 1983 році він зіграв разом із Крістофером Пламмером у фільмі "Алая і чорна" роль Г'ю О'Флахерті, католицького священика, який врятував тисячі втеклих союзних військовополонених та євреїв у Римі під час Другої світової війни.

Пек також був активним у політиці, протистоячи Комітету Палати представників США з антиамериканської діяльності у 1947 році і вважався політичним опонентом президента Річарда Ніксона. Президент Ліндон Б. Джонсон нагородив Пека президентською медаллю Свободи у 1969 році за його довічні гуманітарні зусилля. Пек помер уві сні від бронхопневмонії у віці 87 років.