Серджіо Кастеллітто
Оригінальне ім'я: Sergio Castellitto
Професія:
- writer
- actor
- director
Дата народження: 18.08.1953
Місце народження: Рим, Лаціо, Італія
Біографія: Серджіо Кастеллітто (народився 18 серпня 1953 року) — італійський актор, кінорежисер і сценарист.
Серджіо Кастеллітто народився в Римі в 1953 році у батьків зі Молісе й Абруццо, Південна Італія. Після закінчення Національної академії драматичного мистецтва Сільвіо Д'Аміко у 1978 році він розпочав театральну кар'єру в італійському державному театрі з п'єси Шекспіра «За мірою» на Teatro di Roma та з ролей в інших п'єсах, таких як «Мати» Бертольда Брехта, «Крамар Венеційський» та «Канделяйо» Джордано Бруно. На Teatro di Genova він зіграв ролі Тузенбаха у «Трьох сестрах» Чехова та Жана у «Фріді» Стріндберга, обидві під орудою Отмара Крейки. У наступні роки він також грав у театральних постановках «L'infelicità senza desideri» та «Piccoli equivoci» на фестивалі Due Mondi у Сполето. Також він з'являвся в п'єсі «Босоніж у парку» Ніла Саймона. Під час своєї театральної діяльності Кастеллітто працював із багатьма відомими акторами, серед яких Луїджі Скварціна, Альдо Тріонфо та Енцо Музі.
Кастеллітто розпочав кінокар'єру в 1983 році поруч із Марчелло Мастроянні та Мішелем Пікколі у фільмі «Генерал мертвої армії» режисера Лучано Товолі. Він зіграв у багатьох стрічках, таких як «Здається, він помер... але просто знепритомнів» режисера Феличе Фаріни, «Piccoli equivoci» режисера Рікі Тоньязці та «Сьогодні ввечері у Аліси вдома» режисера Карло Вередоне. Він став більш відомим завдяки фільмам «Велика гарбуз» Франчески Аркібуджі та «Зіркотворець» Джузеппе Торнаторе.
У кінці 1980-х Кастеллітто з'являвся в кількох італійських телевізійних мінісеріалах, серед яких «Сицилієць у Сицилії» (1987), «П'ять тривожних історій» (1987), «Пьяцца Навона» (1988), «Cinéma» (1988) та «Як вони гарно разом» (1989). Також знімався в мінісеріалі «Віктуар, або біль жінок» (2000).
Успіх прийшов із фільмами «Родина», «Останній поцілунок», «Катерина у великому місті», «Усмішка моєї матері», «В основному Марта» і особливо з «Не рухайся», сценарій до якого написала його дружина Маргарет Маццантіні. Серед інших фільмів за його участі — «Режисер весіль» Марко Беллоккіо та «Зірка, якої немає» Джанні Амеліо.
У Франції Кастеллітто зіграв головну чоловічу роль разом із Жанн Балабар у фільмі Жака Рівета «Va savoir» (2001). Його останньою видатною роллю актора стала роль Падре Піо у «Падре Піо: диво людини», яку можна вважати визначальною в кар'єрі.
Першим фільмом, який він зрежисував, був «Libero Burro», за яким слідував «Не рухайся». Він грав роль антагоніста — короля Міраза — у фільмі «Хроніки Нарнії: Принц Каспіан».
Найсвіжішим його режисерським фільмом став «Двічі народжений», який демонстрували на Торонто міжнародному кінофестивалі (2012), де він не отримав схвальних відгуків з боку англомовної преси.
Найновіше Кастеллітто з'явився в телесеріалі «На прийомі» у ролі Джованні.
Кастеллітто одружений із Маргарет Маццантіні, вони мають чотирьох дітей, один із яких — П'єтро, теж актор і кінорежисер.
Серджіо Кастеллітто народився в Римі в 1953 році у батьків зі Молісе й Абруццо, Південна Італія. Після закінчення Національної академії драматичного мистецтва Сільвіо Д'Аміко у 1978 році він розпочав театральну кар'єру в італійському державному театрі з п'єси Шекспіра «За мірою» на Teatro di Roma та з ролей в інших п'єсах, таких як «Мати» Бертольда Брехта, «Крамар Венеційський» та «Канделяйо» Джордано Бруно. На Teatro di Genova він зіграв ролі Тузенбаха у «Трьох сестрах» Чехова та Жана у «Фріді» Стріндберга, обидві під орудою Отмара Крейки. У наступні роки він також грав у театральних постановках «L'infelicità senza desideri» та «Piccoli equivoci» на фестивалі Due Mondi у Сполето. Також він з'являвся в п'єсі «Босоніж у парку» Ніла Саймона. Під час своєї театральної діяльності Кастеллітто працював із багатьма відомими акторами, серед яких Луїджі Скварціна, Альдо Тріонфо та Енцо Музі.
Кастеллітто розпочав кінокар'єру в 1983 році поруч із Марчелло Мастроянні та Мішелем Пікколі у фільмі «Генерал мертвої армії» режисера Лучано Товолі. Він зіграв у багатьох стрічках, таких як «Здається, він помер... але просто знепритомнів» режисера Феличе Фаріни, «Piccoli equivoci» режисера Рікі Тоньязці та «Сьогодні ввечері у Аліси вдома» режисера Карло Вередоне. Він став більш відомим завдяки фільмам «Велика гарбуз» Франчески Аркібуджі та «Зіркотворець» Джузеппе Торнаторе.
У кінці 1980-х Кастеллітто з'являвся в кількох італійських телевізійних мінісеріалах, серед яких «Сицилієць у Сицилії» (1987), «П'ять тривожних історій» (1987), «Пьяцца Навона» (1988), «Cinéma» (1988) та «Як вони гарно разом» (1989). Також знімався в мінісеріалі «Віктуар, або біль жінок» (2000).
Успіх прийшов із фільмами «Родина», «Останній поцілунок», «Катерина у великому місті», «Усмішка моєї матері», «В основному Марта» і особливо з «Не рухайся», сценарій до якого написала його дружина Маргарет Маццантіні. Серед інших фільмів за його участі — «Режисер весіль» Марко Беллоккіо та «Зірка, якої немає» Джанні Амеліо.
У Франції Кастеллітто зіграв головну чоловічу роль разом із Жанн Балабар у фільмі Жака Рівета «Va savoir» (2001). Його останньою видатною роллю актора стала роль Падре Піо у «Падре Піо: диво людини», яку можна вважати визначальною в кар'єрі.
Першим фільмом, який він зрежисував, був «Libero Burro», за яким слідував «Не рухайся». Він грав роль антагоніста — короля Міраза — у фільмі «Хроніки Нарнії: Принц Каспіан».
Найсвіжішим його режисерським фільмом став «Двічі народжений», який демонстрували на Торонто міжнародному кінофестивалі (2012), де він не отримав схвальних відгуків з боку англомовної преси.
Найновіше Кастеллітто з'явився в телесеріалі «На прийомі» у ролі Джованні.
Кастеллітто одружений із Маргарет Маццантіні, вони мають чотирьох дітей, один із яких — П'єтро, теж актор і кінорежисер.