Мікі Руні

Біографія: Міккі Руні (народився як Джозеф Юл-молодший; 23 вересня 1920 – 6 квітня 2014) був американським актором, вадевільним артистом, коміком, продюсером і радіоведучим. Його кар'єра, яка тривала дев'ять десятиліть і продовжувалася до безпосередньо перед його смертю, налічувала понад 300 фільмів, і він був одним з останніх живих зірок епохи німого кіно.

На піку кар'єри, що відзначалася спадками і поверненнями, Руні виконував роль Енді Гарді у серії з 16 фільмів 1930-х і 1940-х років, які втілювали американські сімейні цінності. Універсальний виконавець, пізніше у своїй кар'єрі він став відомим актором характерних ролей. Лоуренс Олів'є колись сказав, що вважав Руні "найкращим, який коли-небудь був". Кларенс Браун, який режисував його у двох найперших драматичних ролях, "Національний оксамит" і "Гумористика людська", сказав, що він був "найближчим до генія, з ким я коли-небудь працював".

Руні вперше виступив у вадевілі в дитинстві і дебютував у кіно у віці шести років. У 14 років він зіграв Пака в п'єсі та пізніше в кіноадаптації 1935 року "Сон літньої ночі", що отримала схвальні відгуки критика Девіда Томсона, який назвав цю роль "одним з найзахопливіших кінофокусів". У 1938 році він знявся у фільмі "Хлопчаче місто" (Boys Town). У 19 років він став першим підлітком, номінованим на Оскар за головну роль у фільмі "Діти на руках" (Babes in Arms), та отримав спеціальну Академічну юнацьку премію у 1939 році. У пікові роки кар'єри між 15 і 25 роками він знявся у 43 фільмах, що зробило його одним із найбільш стабільно успішних акторів студії Metro-Goldwyn-Mayer і улюбленцем керівника студії Луїса Б. Майєра.

Руні був головною касовою зіркою з 1939 по 1941 роки і одним з найвищооплачуваних акторів того часу, але його кар'єра ніколи більше не піднялася на такі вершини. Призваний до армії під час Другої світової війни, він служив близько двох років, розважаючи понад два мільйони військових на сцені та радіо, і був нагороджений Бронзовою зіркою за виступи в зонах бойових дій. Повернувшись з війни у 1945 році, він був занадто старий для юнацьких ролей, але надто низького зросту для дорослого кінозірки, і не міг отримувати так багато головних ролей. Тим не менш, популярність Руні відновилася завдяки добре сприйнятим вторинним ролям у фільмах, таких як "Сніданок у Тіффані" (1961), "Реквієм для важковаговика" (1962), "Це божевільний, божевільний, божевільний, божевільний світ" (1963) та "Чорний жеребець" (1979). На початку 1980-х він повернувся на Бродвей у мюзиклі "Сахарні малята" (Sugar Babies) і знову став відомою зіркою. Руні зробив сотні телевізійних появ, включаючи драми, вар'єте та ток-шоу, і отримав премію Еммі у 1982 році, а також Золотий глобус за роль у фільмі "Білл" (1981).