Джуліо Петроні
Оригінальне ім'я: Giulio Petroni
Професія:
- writer
- director
Дата народження: 21.09.1917
Місце народження: Рим, Італія
Біографія: Джуліо Петроні (21 вересня 1917 — 31 січня 2010) був італійським режисером, письменником і сценаристом, найбільш відомим своїми спагеті-вестернами "Смерть їде верхи" (1967), в якому Лі Ван Кліф зіграв одну з перших головних ролей, "Небо, повне зірок над дахом" (1968) з Джуліано Джеммою, та "ТепеПа" (1969) з Орсоном Веллсом і Томасом Міліаном.
Джуліо Петроні народився в Римі 21 вересня 1917 року. Після закінчення літератури він почав працювати режисером, знявши короткометражний фільм для кіножурналу INCOM під назвою "Гете в Римі". Також він працював оглядачем для різних газет.
Після Другої світової війни — Петроні брав участь як партизан, підтримуючи комуністів і антифашистів — він поїхав на Цейлон, де очолював місцевий відділ кіно і знімав документальні фільми; після повернення продовжив цю діяльність, створюючи серію політичних документальних стрічок. Політичні мотиви можна також виявити в його художніх фільмах — особливо революційний вестерн "ТепеПа", який містить багатий матеріал для політичного аналізу.
Він дебютував як режисер 1959 року комедією "La cento chilometri", а того ж року зняв ще два повнометражних фільми. Потім він працював на телекомпанію RAI, поки 1966 року не повернувся до великого кіно і здобув особливий успіх у жанрі спагеті-вестерну.
Від 1967 року Петроні зняв п'ять спагеті-вестернів, які зазвичай вважаються одними з найважливіших у жанрі. Окрім вже згаданих, це також фільми "Ніч змії" (1969) та "Життя важке, а, Провіденцо?" (1972), з Томасом Міліаном у ролі Провіденци.
Після відходу з кінематографу наприкінці 1970-х років Петроні зайнявся письменництвом, працював як романіст і есеїст. 1986 року він отримав премію Дессі за художню літературу.
Джуліо Петроні народився в Римі 21 вересня 1917 року. Після закінчення літератури він почав працювати режисером, знявши короткометражний фільм для кіножурналу INCOM під назвою "Гете в Римі". Також він працював оглядачем для різних газет.
Після Другої світової війни — Петроні брав участь як партизан, підтримуючи комуністів і антифашистів — він поїхав на Цейлон, де очолював місцевий відділ кіно і знімав документальні фільми; після повернення продовжив цю діяльність, створюючи серію політичних документальних стрічок. Політичні мотиви можна також виявити в його художніх фільмах — особливо революційний вестерн "ТепеПа", який містить багатий матеріал для політичного аналізу.
Він дебютував як режисер 1959 року комедією "La cento chilometri", а того ж року зняв ще два повнометражних фільми. Потім він працював на телекомпанію RAI, поки 1966 року не повернувся до великого кіно і здобув особливий успіх у жанрі спагеті-вестерну.
Від 1967 року Петроні зняв п'ять спагеті-вестернів, які зазвичай вважаються одними з найважливіших у жанрі. Окрім вже згаданих, це також фільми "Ніч змії" (1969) та "Життя важке, а, Провіденцо?" (1972), з Томасом Міліаном у ролі Провіденци.
Після відходу з кінематографу наприкінці 1970-х років Петроні зайнявся письменництвом, працював як романіст і есеїст. 1986 року він отримав премію Дессі за художню літературу.