Ґордон Джонс
Оригінальне ім'я: Gordon Jones
Професія:
- actor
Дата народження: 05.04.1911
Місце народження: Олден, Айова, США
Біографія: Гордон Вінніво Джонс (5 квітня 1911 — 20 червня 1963) був американським актором другого плану, членом неформальної акторської компанії Джона Вейна. Найбільше відомий за роллю телевізійного антагоніста Лоу Костелло "Майка поліцейського" і появою в образі Зеленого Оса в першій з двох кіносеріалів, заснованих на старій радіопрограмі.
Джонс, уродженець Айови, був студентським спортсменом і відомим футбольним захисником ("Булл" Джонс) в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі, а також кілька сезонів грав у професійний футбол. Він починав з невеликих ролей у фільмах Веслі Рагглза та Ернеста Б. Шодсака "Мавпяча лапа" (1933), першу відзначену роль мав у Сема Вуда у фільмі "Let 'Em Have It" (1935) та у Сідні Ленфілда "Червоне привітання" (1935). До 1937 року він уклав контракт з RKO Radio Pictures. У 1940 році Джонс зіграв головну роль у "Зеленому Осові", але не повторив її у сиквелі.
Джонс мав запасний офіцерський чин у армії і був мобілізований після зйомок ролей "The Wreck" у "My Sister Eileen" (1942) та "Alabama Smith" у "Flying Tigers" (1942), фільмі з Джоном Вейном, який був одним із найпопулярніших військових пригодницьких фільмів війни. Цей фільм започаткував 20-річну співпрацю Джонса з Вейном, який також був колишнім футболістом Університету Південної Каліфорнії.
Після війни Джонс залишався пов’язаний із військовою службою, заохочуючи студентів коледжів розглянути можливість проходження підготовки офіцерів резерву. Після відновлення акторської кар'єри наприкінці 1940-х років Джонс отримав значущі ролі у фільмах з Джоном Вейном — "Big Jim McLain" (1952) та "Island in the Sky" (1953).
До кінця 1940-х років Джонс набув більш солідного вигляду та виконував фізично вимогливі ролі характерів. Він вже не був актором головних ролей, але сформував образ кумедного лиходія, який поєднувався з роботами Бада Ебботта та Лу Костелло. Співпраця з дуетом почалась у "The Wistful Widow of Wagon Gap" (1947), де Джонс зіграв злочинця Джейка Фрейма, і продовжилась у телевізійному серіалі "The Abbott and Costello Show", де він грав "Майка поліцейського", грізного і голосистого антагоніста Костелло. Серіал проіснував два сезони, але забезпечив Джонсу тривале визнання через часто повторювані покази й видання на DVD у XXI столітті.
У 1950-х роках Джонс був зайнятий як у кіно, так і на телебаченні: від науково-фантастичного трилера "The Monster That Challenged the World" до секс-комедії з Тоні Кертісом і Джанет Лі "The Perfect Furlough", а також телесеріалів "The Real McCoys" і "The Rifleman". Він також з'явився у двох успішних фільмах Disney початку 1960-х — "The Absent-Minded Professor" і "Son of Flubber", де грав завжди переляканих шкільних тренерів. Також Джонс знімався з Мітзі Грін і Вірджинією Гібсон у короткотривалому телесеріалі "So This Is Hollywood" (1955) і мав регулярну роль сусіда Бутча Бартон у перші роки серіалу "The Adventures of Ozzie and Harriet".
Джонс повернувся до акторської компанії Джона Вейна, зігравши Дугласа, бюрократичного антагоніста героя Вейна у вестерн-комедії "McLintock!" (1963). Він несподівано помер від серцевого нападу 12 червня 1963 року, за п'ять місяців до виходу цього фільму.
Гордон Джонс має зірку на Голлівудській Алеї слави на західній стороні кварталу 1600 вулиці Він.
Джонс, уродженець Айови, був студентським спортсменом і відомим футбольним захисником ("Булл" Джонс) в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі, а також кілька сезонів грав у професійний футбол. Він починав з невеликих ролей у фільмах Веслі Рагглза та Ернеста Б. Шодсака "Мавпяча лапа" (1933), першу відзначену роль мав у Сема Вуда у фільмі "Let 'Em Have It" (1935) та у Сідні Ленфілда "Червоне привітання" (1935). До 1937 року він уклав контракт з RKO Radio Pictures. У 1940 році Джонс зіграв головну роль у "Зеленому Осові", але не повторив її у сиквелі.
Джонс мав запасний офіцерський чин у армії і був мобілізований після зйомок ролей "The Wreck" у "My Sister Eileen" (1942) та "Alabama Smith" у "Flying Tigers" (1942), фільмі з Джоном Вейном, який був одним із найпопулярніших військових пригодницьких фільмів війни. Цей фільм започаткував 20-річну співпрацю Джонса з Вейном, який також був колишнім футболістом Університету Південної Каліфорнії.
Після війни Джонс залишався пов’язаний із військовою службою, заохочуючи студентів коледжів розглянути можливість проходження підготовки офіцерів резерву. Після відновлення акторської кар'єри наприкінці 1940-х років Джонс отримав значущі ролі у фільмах з Джоном Вейном — "Big Jim McLain" (1952) та "Island in the Sky" (1953).
До кінця 1940-х років Джонс набув більш солідного вигляду та виконував фізично вимогливі ролі характерів. Він вже не був актором головних ролей, але сформував образ кумедного лиходія, який поєднувався з роботами Бада Ебботта та Лу Костелло. Співпраця з дуетом почалась у "The Wistful Widow of Wagon Gap" (1947), де Джонс зіграв злочинця Джейка Фрейма, і продовжилась у телевізійному серіалі "The Abbott and Costello Show", де він грав "Майка поліцейського", грізного і голосистого антагоніста Костелло. Серіал проіснував два сезони, але забезпечив Джонсу тривале визнання через часто повторювані покази й видання на DVD у XXI столітті.
У 1950-х роках Джонс був зайнятий як у кіно, так і на телебаченні: від науково-фантастичного трилера "The Monster That Challenged the World" до секс-комедії з Тоні Кертісом і Джанет Лі "The Perfect Furlough", а також телесеріалів "The Real McCoys" і "The Rifleman". Він також з'явився у двох успішних фільмах Disney початку 1960-х — "The Absent-Minded Professor" і "Son of Flubber", де грав завжди переляканих шкільних тренерів. Також Джонс знімався з Мітзі Грін і Вірджинією Гібсон у короткотривалому телесеріалі "So This Is Hollywood" (1955) і мав регулярну роль сусіда Бутча Бартон у перші роки серіалу "The Adventures of Ozzie and Harriet".
Джонс повернувся до акторської компанії Джона Вейна, зігравши Дугласа, бюрократичного антагоніста героя Вейна у вестерн-комедії "McLintock!" (1963). Він несподівано помер від серцевого нападу 12 червня 1963 року, за п'ять місяців до виходу цього фільму.
Гордон Джонс має зірку на Голлівудській Алеї слави на західній стороні кварталу 1600 вулиці Він.