Ракель Велч
Оригінальне ім'я: Raquel Welch
Професія:
- actor
- writer
- singer
- musician
- model
Дата народження: 05.09.1940
Місце народження: Чикаго, Іллінойс, США
Біографія: Джо Ракель Вельч (уроджена Техада; 5 вересня 1940 – 15 лютого 2023) була американською акторкою.
Вельч вперше привернула увагу своєю роллю у фільмі "Фантастична подорож" (1966), після чого підписала довгостроковий контракт зі студією 20th Century Fox. Студія дала її контракт у тимчасове користування британській кіностудії Hammer Film Productions, для якої вона знялася у фільмі "Мільйон років до нашої ери" (1966). Хоча у фільмі в Вельч було лише три репліки, її образ у бікіні зі шкіри газелі став популярним плакатом, який зробив її міжнародною секс-символом. Пізніше вона зіграла у фільмах "Зачарована" (1967), "Бандолеро!" (1968), "100 гвинтівок" (1969), "Міра Брекінрідж" (1970), "Ганні Колдер" (1971), "Бомбардувальник з Канзас-Сіті" (1972), "Останній із Шили" (1973), "Три мушкетери" (1973), "Дика вечірка" (1975) та "Матір, Джагс і Спід" (1976). Вона також брала участь у кількох телевізійних вар’єте.
Завдяки зображенню сильних жіночих персонажів, що допомогло їй порушити стереотип традиційної секс-символи, Вельч створила унікальний кінематографічний образ, який зробив її іконою 1960-х та 1970-х років. Її злет до слави в середині 1960-х частково вважають причиною кінця активної пропаганди блондинок-бомбі у Голлівуді. Її любовна сцена з Джимом Брауном у фільмі "100 гвинтівок" також увійшла в історію кіно як зображення міжрасової інтимності. Вона отримала премію Золотий глобус за найкращу акторку в музичному або комедійному фільмі у 1974 році за роль Констанс Бонасьє у фільмі "Три мушкетери" та повторила цю роль у сиквелі наступного року. Також вона була номінована на Золотий глобус за найкращу акторку у телевізійному фільмі за роль у "Право вмирати" (1987). Її останнім фільмом став "Як бути латиноамериканським коханцем" (2017). У 1995 році журнал Empire включив Вельч до списку "100 найсексуальніших зірок в історії кіно". Журнал Playboy посів її на 3-му місці у списку "100 найсексуальніших зірок XX століття".
Вельч вперше привернула увагу своєю роллю у фільмі "Фантастична подорож" (1966), після чого підписала довгостроковий контракт зі студією 20th Century Fox. Студія дала її контракт у тимчасове користування британській кіностудії Hammer Film Productions, для якої вона знялася у фільмі "Мільйон років до нашої ери" (1966). Хоча у фільмі в Вельч було лише три репліки, її образ у бікіні зі шкіри газелі став популярним плакатом, який зробив її міжнародною секс-символом. Пізніше вона зіграла у фільмах "Зачарована" (1967), "Бандолеро!" (1968), "100 гвинтівок" (1969), "Міра Брекінрідж" (1970), "Ганні Колдер" (1971), "Бомбардувальник з Канзас-Сіті" (1972), "Останній із Шили" (1973), "Три мушкетери" (1973), "Дика вечірка" (1975) та "Матір, Джагс і Спід" (1976). Вона також брала участь у кількох телевізійних вар’єте.
Завдяки зображенню сильних жіночих персонажів, що допомогло їй порушити стереотип традиційної секс-символи, Вельч створила унікальний кінематографічний образ, який зробив її іконою 1960-х та 1970-х років. Її злет до слави в середині 1960-х частково вважають причиною кінця активної пропаганди блондинок-бомбі у Голлівуді. Її любовна сцена з Джимом Брауном у фільмі "100 гвинтівок" також увійшла в історію кіно як зображення міжрасової інтимності. Вона отримала премію Золотий глобус за найкращу акторку в музичному або комедійному фільмі у 1974 році за роль Констанс Бонасьє у фільмі "Три мушкетери" та повторила цю роль у сиквелі наступного року. Також вона була номінована на Золотий глобус за найкращу акторку у телевізійному фільмі за роль у "Право вмирати" (1987). Її останнім фільмом став "Як бути латиноамериканським коханцем" (2017). У 1995 році журнал Empire включив Вельч до списку "100 найсексуальніших зірок в історії кіно". Журнал Playboy посів її на 3-му місці у списку "100 найсексуальніших зірок XX століття".