Сенді Вайтлоу
Оригінальне ім'я: Sandy Whitelaw
Професія:
- director
- producer
- actor
Дата народження: 28.04.1930
Місце народження: Лондон, Англія
Біографія: Александр "Сенді" Вайтлоу (28 квітня 1930 – 20 лютого 2015) був британським актором, продюсером, режисером та перекладачем субтитрів.
Вайтлоу народився в Лондоні і навчався у Швейцарії, Великій Британії та Сполучених Штатах. Він представляв Великобританію як лижник на Олімпіаді 1956 року.
Кінокар'єра Вайтлоу почалася, коли він працював асистентом продюсера Девіда О. Сельзніка на фільмі 1957 року "Прощавай, зброє!". Він також працював у продюсерській компанії Hecht-Lancaster. Надалі він працював у United Artists у різних ролях, зокрема був керівником виробництва UA Europe.
У той час він мешкав у Лондоні і працював над фільмами, зокрема Бернардо Бертолуччі "Останнє танго в Парижі" (1972), Федеріко Фелліні "Рим" (1972) та П'єр Паоло Пазоліні "Декамерон" (1971). Він режисирував два фільми: "Тривалість життя" (1974) за участю Клауса Кінскі і "Порочні кола" (1997) за участю Бена Газзари. Він також грав у низці фільмів, серед яких "Американський друг" (1977), "Зламана англійська" (1981) і "Ритм, що мій серце пропустив" (2005).
Вайтлоу почав працювати перекладачем субтитрів у 1970-х у Парижі. Продюсер П'єр Котрелл запропонував йому зробити субтитри для фільму Жана Юшаша "Мої маленькі коханочки". Він продовжив працювати перекладачем субтитрів протягом чотирьох десятиліть.
Вайтлоу зробив англійські субтитри для понад 1000 фільмів протягом кількох десятиліть. Він одного разу сказав, що це "наче отримувати платню за розв’язування кросвордів". Одним із найскладніших завдань була робота над субтитрами разом зі Стівеном О'Ші до фільму Матьє Кассовіца 1995 року "Ненависність". Їхні субтитри до цього фільму отримали значне визнання критиків.
Вайтлоу народився в Лондоні і навчався у Швейцарії, Великій Британії та Сполучених Штатах. Він представляв Великобританію як лижник на Олімпіаді 1956 року.
Кінокар'єра Вайтлоу почалася, коли він працював асистентом продюсера Девіда О. Сельзніка на фільмі 1957 року "Прощавай, зброє!". Він також працював у продюсерській компанії Hecht-Lancaster. Надалі він працював у United Artists у різних ролях, зокрема був керівником виробництва UA Europe.
У той час він мешкав у Лондоні і працював над фільмами, зокрема Бернардо Бертолуччі "Останнє танго в Парижі" (1972), Федеріко Фелліні "Рим" (1972) та П'єр Паоло Пазоліні "Декамерон" (1971). Він режисирував два фільми: "Тривалість життя" (1974) за участю Клауса Кінскі і "Порочні кола" (1997) за участю Бена Газзари. Він також грав у низці фільмів, серед яких "Американський друг" (1977), "Зламана англійська" (1981) і "Ритм, що мій серце пропустив" (2005).
Вайтлоу почав працювати перекладачем субтитрів у 1970-х у Парижі. Продюсер П'єр Котрелл запропонував йому зробити субтитри для фільму Жана Юшаша "Мої маленькі коханочки". Він продовжив працювати перекладачем субтитрів протягом чотирьох десятиліть.
Вайтлоу зробив англійські субтитри для понад 1000 фільмів протягом кількох десятиліть. Він одного разу сказав, що це "наче отримувати платню за розв’язування кросвордів". Одним із найскладніших завдань була робота над субтитрами разом зі Стівеном О'Ші до фільму Матьє Кассовіца 1995 року "Ненависність". Їхні субтитри до цього фільму отримали значне визнання критиків.