Баррі Фіцджеральд

Біографія: Брат актора Артура Шілдса, з яким він зіграв у кількох фільмах, зокрема у «Тихому чоловікові» Джона Форда (1952). Один із дуже небагатьох акторів другого плану, які досягли статусу зірки.

Фіцджеральд був єдиним актором, який отримав номінацію на премію Академії одночасно у категоріях Найкращий актор та Найкращий актор другого плану за одну й ту ж роль. Це визнання він отримав за фільм «Повертаючись додому» (1944). Після цієї подвійної номінації Академія негайно змінила правила, щоб запобігти такому випадку в майбутньому, і ці правила залишаються незмінними досі.

Один із найкращих голлівудських акторів другого плану та найвидатніших викрадачів сцен, Баррі Фіцджеральд народився як Вільям Джозеф Шілдс у 1888 році в Дубліні, Ірландія. Освіту здобув для роботи в банківській справі, але цей низькорослий ірландець з непереборною манерою говорити захворів акторською пристрастю у 1920-х роках і приєднався до відомого в усьому світі театру Abbey Players у Дубліні. Він згодом зіграв головну роль у виставі театру Abbey Theatre — «Джуні та Жебрак» Шона О'Кейсі, роль, яку він повторив у своєму кіно-дебюті у режисера Альфреда Гічкока у 1930 році. У 1935 році Джон Форд запросив його до США, щоб він зіграв у екранізації ще одного шедевра О'Кейсі — «Плуг і зірки» (1936). Фіцджеральд оселився у Голлівуді і згодом блискуче виступив у таких фільмах, як «Довга подорож додому» (1940), «Як зелена була моя долина» (1941), «Тільки одинокі серця» (1944), «І більше нікого» (1945), «Два роки до масти» (1946) та, можливо, роль, за яку його найтепліше пам’ятають, — «Тихий чоловік» (1952). Він отримав премію Академії за Найкращу чоловічу роль другого плану за зображення суворого літнього отця Фіцгіббона у фільмі «Повертаючись додому» (1944). Також був номінований на нагороду за Найкращу чоловічу роль за ту ж роль і залишається єдиним актором з такою честю. Баррі Фіцджеральд помер у своєму улюбленому Дубліні у 1961 році.