Джин Келлі
Оригінальне ім'я: Gene Kelly
Професія:
- writer
- actor
- singer
- musician
- cinematographer
- dancer
- director
- producer
Дата народження: 23.08.1912
Місце народження: Піттсбург, Пенсильванія, США
Біографія: Юджин Карран Келлі (23 серпня 1912 – 2 лютого 1996) був американським актором, танцюристом, співаком, кінорежисером і хореографом. Він був відомий своїм енергійним і атлетичним стилем танцю, гарною зовнішністю та привабливими персонажами, яких він грав на екрані. Він знімався, хореографував або був співрежисером деяких із найвідоміших музичних фільмів 1940-х і 1950-х років, доки вони не вийшли з моди наприкінці 1950-х років.
Сьогодні Келлі найбільше відомий своїми виступами у фільмах, таких як «Дівчина на обкладинці» (1944), «Якоря знято» (1945), за який він був номінований на премію Оскар за найкращу чоловічу роль, «У місті» (1949), який став його режисерським дебютом, «Американець у Парижі» (1951), «Співаючи під дощем» (1952), «Брігадун» (1954) та «Завжди гарна погода» (1955). Келлі дебютував у кіно разом із Джуді Гарленд у фільмі «Для мене й моєї дівчини» (1942), а також знімався у «Дю Баррі була дамою» (1943), «Тисячі радіють» (1943), «Пірат» (1948), «Літній склад» (1950) та «Дівчата Лес» (1957) серед інших. Після музичних фільмів він знявся у двох стрічках поза жанром мюзиклу: «Спадок вітру» (1960) та «Який спосіб прожити!» (1964). У 1967 році він з’явився у французькій музичній комедії режисера Жака Демі «Дівчата Рошфора» разом із Катеріною Денев. Келлі виступив як єдиний режисер комедії «Путівник для одруженого чоловіка» (1967) за участю Волтера Меттау, а пізніше – грандіозного мюзиклу «Привіт, Доллі!» (1969) з Барброю Стрейзанд, який отримав номінацію на Оскар за найкращий фільм. Келлі був співведучим та з’являвся у фільмах «Цигельфелдські фантазії» (1946), «Це – розвага!» (1974), «Це – розвага! Частина II» (1976), «Це – танці!» (1985) та «Це – розвага! Частина III» (1994).
Його численні нововведення трансформували голлівудський мюзикл, і йому приписують майже самостійну комерційну адаптацію балету для кіноглядачів. У 1952 році Келлі отримав почесну премію Академії за свої досягнення у кар'єрі; того ж року «Американець у Парижі» виграв шість премій Оскар, включно з найкращим фільмом. Згодом він отримав нагороди за життєві досягнення у Kennedy Center Honors (1982) та від Гільдії кіноакторів і Американського інституту кінематографії. У 1999 році Американський інститут кінематографії також визнав його 15-м найвизначнішим чоловічим кінолегендою класичного Голлівудського кіно.
Сьогодні Келлі найбільше відомий своїми виступами у фільмах, таких як «Дівчина на обкладинці» (1944), «Якоря знято» (1945), за який він був номінований на премію Оскар за найкращу чоловічу роль, «У місті» (1949), який став його режисерським дебютом, «Американець у Парижі» (1951), «Співаючи під дощем» (1952), «Брігадун» (1954) та «Завжди гарна погода» (1955). Келлі дебютував у кіно разом із Джуді Гарленд у фільмі «Для мене й моєї дівчини» (1942), а також знімався у «Дю Баррі була дамою» (1943), «Тисячі радіють» (1943), «Пірат» (1948), «Літній склад» (1950) та «Дівчата Лес» (1957) серед інших. Після музичних фільмів він знявся у двох стрічках поза жанром мюзиклу: «Спадок вітру» (1960) та «Який спосіб прожити!» (1964). У 1967 році він з’явився у французькій музичній комедії режисера Жака Демі «Дівчата Рошфора» разом із Катеріною Денев. Келлі виступив як єдиний режисер комедії «Путівник для одруженого чоловіка» (1967) за участю Волтера Меттау, а пізніше – грандіозного мюзиклу «Привіт, Доллі!» (1969) з Барброю Стрейзанд, який отримав номінацію на Оскар за найкращий фільм. Келлі був співведучим та з’являвся у фільмах «Цигельфелдські фантазії» (1946), «Це – розвага!» (1974), «Це – розвага! Частина II» (1976), «Це – танці!» (1985) та «Це – розвага! Частина III» (1994).
Його численні нововведення трансформували голлівудський мюзикл, і йому приписують майже самостійну комерційну адаптацію балету для кіноглядачів. У 1952 році Келлі отримав почесну премію Академії за свої досягнення у кар'єрі; того ж року «Американець у Парижі» виграв шість премій Оскар, включно з найкращим фільмом. Згодом він отримав нагороди за життєві досягнення у Kennedy Center Honors (1982) та від Гільдії кіноакторів і Американського інституту кінематографії. У 1999 році Американський інститут кінематографії також визнав його 15-м найвизначнішим чоловічим кінолегендою класичного Голлівудського кіно.