Іларія Оккіні

Біографія: Іларія Оччіні (28 березня 1934 – 20 липня 2019) була італійською актрисою театру, телебачення та кіно. Вона знялася більше ніж у 30 фільмах.

Народилася у Флоренції, племінниця та донька романістів, Оччіні розпочала свою кінокар’єру у 19 років з комедійного фільму Лучано Еммер "Terza Liceo" під сценічним ім’ям Ізабелла Реді, потім навчалась у Академії драматичного мистецтва в Римі, яку закінчила 1957 року. Того ж року повернулася до акторської діяльності з фільмом Маріо Монічеллі "Il medico e lo stregone", одночасно дебютувала на сцені з п'єсою Лучіно Вісконті "La ragazza delle smirne" і отримала першу головну роль у телевізійному серіалі Антона Джуліо Майано "Джейн Ейр". 1959 року з’явилася в телевізійній адаптації "The Vicar of Wakefield".

Її матір, Джоконда Папіні (1910–1954), була однією з двох доньок письменника Джованні Папіні та його дружини Джачінти Джованаґолі, інша донька – письменниця Віола Пашковські Папіні. Батько Іларії був письменником, мистецтвознавцем і журналістом Барна Оччіні (псевдонім Карло Луїджі Оччіні) (1905–1978), син сенатора П’єра Лодовіко Оччіні та його дружини Марії Луїзи Теттанзамі.

Оччіні здобула найбільший успіх на сцені, кілька разів працювала з Лучіно Вісконті, згодом приєдналася до Piccolo Teatro в Неаполі, де отримала велику схвальну оцінку критиків за виконання класичних і сучасних творів. Вона також була постійною учасницею телевізійних серіалів RAI та знімалася у численних фільмах, але рідко у провідних ролях.

1992 року Оччіні отримала премію Nastro d'Argento як найкраща акторка другого плану за роль у фільмі "Benvenuti in Casa Gori". 2008 року нагороджена як найкраща акторка на Міжнародному кінофестивалі в Локарно за роль у "Mar Nero". 2010 року вона виграла премію David di Donatello як найкраща акторка другого плану за роль у фільмі "Loose Cannons"; того ж року їй присуджено спеціальний Nastro d'Argento за кар’єру.

Вона була одружена з сценаристом та автором Раффаеле Ла Капрією, з яким мала доньку Олександру.