Жозе Джованні
Оригінальне ім'я: José Giovanni
Професія:
- writer
- actor
- director
Дата народження: 22.06.1923
Місце народження: Париж, Франція
Біографія: Хосе Джованні (22 червня 1923, Париж, Франція – 24 квітня 2004, Лозанна, Швейцарія) був псевдонімом Жозефа Даміані, французького письменника і кінорежисера корсиканського походження, який став натуралізованим громадянином Швейцарії в 1986 році.
Колишній колаборант і злочинець, який одного разу був засуджений до смерті, Джованні часто черпав натхнення з особистого досвіду або з реальних гангстерів, таких як Абель Дано у його фільмі 1960 року "Classe tous risques", при цьому оминаючи факт, що вони були членами французької гестапо. У своїх фільмах і романах, прославляючи чоловічі дружби та пропагуючи протистояння особистості світу, він часто підтримував кримінальне середовище, але завжди ретельно приховував свої власні зв’язки з нацистськими окупантами Франції під час Другої світової війни.
Походячи з Корсики, Жозеф Даміані отримав гарну освіту, навчався в Коледжі Станісла у Парижі та Ліцеї Жансон де Сейлі. Його батько, професійний азартний гравець, якого засудили до року ув’язнення за керування нелегальним казино, володів готелем у французьких Альпах у Шамоні. Жозеф працював там молодим чоловіком і захопився альпінізмом.
З квітня по вересень 1943 року Даміані був членом "Jeunesse et Montagne" (Молодь і гора) у Шамоні, частини молодіжного руху уряду Віші, контрольованого П’єром Лавалем.
У лютому 1944 року Даміані приїхав до Парижа і через друга свого батька, лідера Легіону добровольців Франції (LVF) Сімона Саб'яні, вступив у фашистську Французьку народну партію (PPF) Жака Доріо. Його дядько по матері, Андж Пол Сантоліні, відомий як "Сантос", який керував рестораном, який відвідувала гестапо, а також його старший брат Поль Даміані, член парамілітарної міліції Віші, ввели Жозефа у кримінальний світ Пігаль.
У березні 1944 року Жозеф Даміані поїхав до Марселя, де став членом німецького "Schutzkorps" (SK), організації, яка переслідувала ухильників від обов’язкової трудової служби (STO). Він був охоронцем начальника цієї організації в Марселі і брав участь у багатьох арештах, часто шантажуючи своїх жертв.
У Ліоні в серпні 1944 року, видаючи себе за німецького поліцейського разом з спільником (Орловим, агентом гестапо, якого за зраду розстріляли під час визволення), Даміані шантажував Жозефа Гуренцайга та його швагра Жоржа Едберга, двох євреїв, що переховувалися. Гуренцайг підкупив члена міліції – друга Даміані – намагаючись домогтися звільнення своїх батьків із табору, але вони не були звільнені, а батько Гуренцайга, Якоб, був розстріляний німцями 21 серпня 1944 року разом з 109 єврейськими заручниками у масакрі в Броні (аеропорт Ліона).
Після визволення в Парижі 18 травня 1945 року Жозеф Даміані, його брат Поль, Жорж Аккад, колишній агент гестапо, і Жак Менасоль, колишній член міліції у формі лейтенанта французької армії – усі, видаючи себе за офіцерів військової розвідки – викрали Хаїма Коена, торговця вином, звинувативши його в спекуляції. Він був катований, доки не віддав їм ключ від свого сейфу та чек на 105 000 франків. Потім його розстріляли, а тіло викинули у Сену. Жозеф Даміані обналичив чек у банку Barclay під іменем "Граф Ж. де Монрей".
Колишній колаборант і злочинець, який одного разу був засуджений до смерті, Джованні часто черпав натхнення з особистого досвіду або з реальних гангстерів, таких як Абель Дано у його фільмі 1960 року "Classe tous risques", при цьому оминаючи факт, що вони були членами французької гестапо. У своїх фільмах і романах, прославляючи чоловічі дружби та пропагуючи протистояння особистості світу, він часто підтримував кримінальне середовище, але завжди ретельно приховував свої власні зв’язки з нацистськими окупантами Франції під час Другої світової війни.
Походячи з Корсики, Жозеф Даміані отримав гарну освіту, навчався в Коледжі Станісла у Парижі та Ліцеї Жансон де Сейлі. Його батько, професійний азартний гравець, якого засудили до року ув’язнення за керування нелегальним казино, володів готелем у французьких Альпах у Шамоні. Жозеф працював там молодим чоловіком і захопився альпінізмом.
З квітня по вересень 1943 року Даміані був членом "Jeunesse et Montagne" (Молодь і гора) у Шамоні, частини молодіжного руху уряду Віші, контрольованого П’єром Лавалем.
У лютому 1944 року Даміані приїхав до Парижа і через друга свого батька, лідера Легіону добровольців Франції (LVF) Сімона Саб'яні, вступив у фашистську Французьку народну партію (PPF) Жака Доріо. Його дядько по матері, Андж Пол Сантоліні, відомий як "Сантос", який керував рестораном, який відвідувала гестапо, а також його старший брат Поль Даміані, член парамілітарної міліції Віші, ввели Жозефа у кримінальний світ Пігаль.
У березні 1944 року Жозеф Даміані поїхав до Марселя, де став членом німецького "Schutzkorps" (SK), організації, яка переслідувала ухильників від обов’язкової трудової служби (STO). Він був охоронцем начальника цієї організації в Марселі і брав участь у багатьох арештах, часто шантажуючи своїх жертв.
У Ліоні в серпні 1944 року, видаючи себе за німецького поліцейського разом з спільником (Орловим, агентом гестапо, якого за зраду розстріляли під час визволення), Даміані шантажував Жозефа Гуренцайга та його швагра Жоржа Едберга, двох євреїв, що переховувалися. Гуренцайг підкупив члена міліції – друга Даміані – намагаючись домогтися звільнення своїх батьків із табору, але вони не були звільнені, а батько Гуренцайга, Якоб, був розстріляний німцями 21 серпня 1944 року разом з 109 єврейськими заручниками у масакрі в Броні (аеропорт Ліона).
Після визволення в Парижі 18 травня 1945 року Жозеф Даміані, його брат Поль, Жорж Аккад, колишній агент гестапо, і Жак Менасоль, колишній член міліції у формі лейтенанта французької армії – усі, видаючи себе за офіцерів військової розвідки – викрали Хаїма Коена, торговця вином, звинувативши його в спекуляції. Він був катований, доки не віддав їм ключ від свого сейфу та чек на 105 000 франків. Потім його розстріляли, а тіло викинули у Сену. Жозеф Даміані обналичив чек у банку Barclay під іменем "Граф Ж. де Монрей".