Гаррі Белафонте
Оригінальне ім'я: Harry Belafonte
Професія:
- actor
- composer
- singer
- musician
- producer
- dancer
Дата народження: 01.03.1927
Місце народження: Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Біографія: Гаррі Белафонте (народився як Гарольд Джордж Белланфанті-молодший; 1 березня 1927 – 25 квітня 2023) був американським співаком, актором та активістом, який популяризував калпсо серед міжнародної аудиторії в 1950-х роках. Белафонте є одним із небагатьох виконавців, які отримали Еммі, Греммі, Оскар і Тоні (EGOT), хоча Оскар він здобув у неконкурентній категорії. Проривом у його кар'єрі став альбом Calypso (1956), який став першим LP, який розійшовся мільйонним тиражем у виконанні окремого артиста.
Белафонте був найвідомішим своїми записами пісень "Day-O (The Banana Boat Song)", "Jump in the Line (Shake, Senora)", "Jamaica Farewell" та "Mary's Boy Child". Він записував і виконував у багатьох жанрах, включаючи блюз, фолк, госпел, шоу-тьюни та американські стандарти. Також він знімався у фільмах, таких як "Кармен Джонс" (1954), "Острів на сонці" (1957), "Шанси проти завтра" (1959), "Бак і проповідник" (1972) і "Суботній вечір у місті" (1974). Свою останню появу на екрані він здійснив у фільмі Спайка Лі "Блеккклансмен" (2018).
Белафонте вважав актора, співака та активіста Пола Робсона своїм наставником, і був близьким довіреною особою Мартіна Лютера Кінга-молодшого під час руху за громадянські права 1950-х і 1960-х років. Він був голосним критиком політики адміністрацій Джорджа Буша та Дональда Трампа. Белафонте був знаменитим послом Американського союзу захисту громадянських свобод із питань ювенальної юстиції.
Белафонте здобув три премії Греммі (включно з премією за життєві досягнення), премію Еммі та Тоні. У 1989 році він отримав почесну відзнаку Кеннеді Центру. У 1994 році його нагородили Національною медаллю мистецтв. У 2014 році він отримав Гуманітарну нагороду імені Жана Гершольта на 6-й щорічній церемонії нагород Губернаторів Академії, а у 2022 році його було включено до Зали слави рок-н-ролу в категорії «Ранній вплив».
Белафонте був найвідомішим своїми записами пісень "Day-O (The Banana Boat Song)", "Jump in the Line (Shake, Senora)", "Jamaica Farewell" та "Mary's Boy Child". Він записував і виконував у багатьох жанрах, включаючи блюз, фолк, госпел, шоу-тьюни та американські стандарти. Також він знімався у фільмах, таких як "Кармен Джонс" (1954), "Острів на сонці" (1957), "Шанси проти завтра" (1959), "Бак і проповідник" (1972) і "Суботній вечір у місті" (1974). Свою останню появу на екрані він здійснив у фільмі Спайка Лі "Блеккклансмен" (2018).
Белафонте вважав актора, співака та активіста Пола Робсона своїм наставником, і був близьким довіреною особою Мартіна Лютера Кінга-молодшого під час руху за громадянські права 1950-х і 1960-х років. Він був голосним критиком політики адміністрацій Джорджа Буша та Дональда Трампа. Белафонте був знаменитим послом Американського союзу захисту громадянських свобод із питань ювенальної юстиції.
Белафонте здобув три премії Греммі (включно з премією за життєві досягнення), премію Еммі та Тоні. У 1989 році він отримав почесну відзнаку Кеннеді Центру. У 1994 році його нагородили Національною медаллю мистецтв. У 2014 році він отримав Гуманітарну нагороду імені Жана Гершольта на 6-й щорічній церемонії нагород Губернаторів Академії, а у 2022 році його було включено до Зали слави рок-н-ролу в категорії «Ранній вплив».