Шимон Перес

Біографія: Шимон Перес (іврит: שמעון פרס; народився як Шимон Перський; 2 серпня 1923 – 28 вересня 2016) був ізраїльським політиком і державним діячем, який обіймав посаду прем'єр-міністра Ізраїлю з 1984 по 1986 рік та з 1995 по 1996 рік, а також президента Ізраїлю з 2007 по 2014 рік. Він був членом дванадцяти кабінетів і представляв п’ять політичних партій у політичній кар’єрі, що тривала 70 років. Перес був обраний до Кнесету у листопаді 1959 року і, крім трьох місяців поза посадою на початку 2006 року, безперервно служив у Кнесеті до свого обрання президентом у 2007 році. Служачи у Кнесеті 48 років (перший безперервний термін тривав понад 46 років), Перес є найдовше діючим членом в історії Кнесету. На момент виходу на пенсію у політиці 2014 року він був найстаршим главою держави у світі і вважався останнім зв’язком із засновницьким поколінням Ізраїлю, а також останнім прем’єр-міністром, що зробив алію, а не народився на території, яка згодом стала Ізраїлем.

З раннього віку він був відомий своєю ораторською майстерністю і був обраний протеже Давидом Бен-Гуріоном, батьком-засновником Ізраїлю. Почав політичну кар’єру наприкінці 1940-х років, обіймаючи кілька дипломатичних і військових посад під час та безпосередньо після Арабо-ізраїльської війни 1948 року. Його першою високопосадовою урядовою посадою був заступник генерального директора оборони у 1952 році, яку він отримав у віці 28 років, а з 1953 по 1959 рік був генеральним директором. У 1956 році він брав участь у історичних переговорах щодо Протоколу Севра, який був описаний британським прем’єр-міністром Ентоні Іденом як «найвищий прояв державної мудрості». У 1963 році він вів переговори з президентом США Джоном Ф. Кеннеді, що призвело до продажу Ізраїлю зенітних ракет Hawk — першого продажу американського військового обладнання Ізраїлю. Перес представляв у Кнесеті партії Мапай, Рафаї, Альянс, Лейбористську партію та Кадіма, а також очолював Альянс і Лейбористську партію.

Перес вперше змінив Іцхака Рабіна на посаді виконуючого обов’язки прем’єр-міністра на короткий час у 1977 році, а потім був прем’єр-міністром з 1984 по 1986 рік. Як міністр закордонних справ за прем’єрства Рабіна, Перес ініціював мирний договір між Ізраїлем і Йорданією 1994 року, а також разом із Рабіном і Яссером Арафатом отримав Нобелівську премію миру 1994 року за мирні переговори в Осло з палестинським керівництвом. У 1996 році він заснував Центр Переса з питань миру, метою якого є «сприяння тривалому миру та розвитку на Близькому Сході через підтримку толерантності, економічного і технологічного розвитку, співробітництва та добробуту». Після інсульту Перес помер у 2016 році поблизу Тель-Авіва.