Веслі Рагглз

Біографія: Веслі Рагглс (11 червня 1889 – 8 січня 1972) був американським кінорежисером.

Він народився в Лос-Анджелесі, був молодшим братом актора Чарльза Рагглса. Розпочав свою кар'єру в 1915 році як актор, з'являючись приблизно у дванадцяти німих фільмах, іноді разом із Чарльзом Чапліном.

У 1917 році він звернув увагу на режисуру, знявши понад 50 переважно забутих фільмів — зокрема німу кіно-версію роману Едіт Вортон "Епоха невинності" (1924) — перш ніж отримати визнання з фільмом "Сімаррон" у 1931 році. Екранізація роману Едни Фербер "Сімаррон", про поселенців на преріях Оклахоми, була першим вестерном, який отримав премію «Оскар» як найкращий фільм.

Після цього успіху Рагглс зняв легку комедію "Ніхто її не хоче" (1932) з Кларком Гейблом і Керол Ломбар, комедію "Я не ангел" (1933) з Мей Вест і Кері Грантом, "Коледжський гумор" (1933) з Бінгом Кросбі, та "Болеро" (1934) з Джорджем Рафт і Керол Ломбар, але мало який з його пізніших фільмів залишився пам'ятним (винятком є "Арізона").

Його кар'єра йшла на спад, коли у 1946 році він об'єднався з Rank Organisation для виробництва і режисури фільму "Лондонське місто" за участю Сіда Філда і Петули Кларк, заснованого на власній історії. Фільм — перша спроба британського кінематографу створити технічний музичний мюзикл Technicolor — відомий як один з найбільших критичних і комерційних провалів у історії кіно Великобританії. Іронічно, що Рагглса було запрошено очолити проект саме через те, що він був американцем і вважалося, що він краще впорається з музичним жанром, хоча в нього не було попереднього досвіду роботи у цьому напрямку. Це був його останній фільм. Скорочена версія була випущена у США під назвою "Моє серце сходить з розуму" компанією United Artists у 1953 році.

Рагглс помер у 1972 році в Санта-Моніці і був похований на кладовищі Forest Lawn Memorial Park у Глендейлі, Каліфорнія.