Анн-Марі Кадьо
Оригінальне ім'я: Anne-Marie Cadieux
Професія:
- writer
- actor
- director
Дата народження: 23.09.1963
Місце народження: Монреаль, Квебек, Канада
Біографія: Енн-Марі Кадьє (народилася 23 вересня 1961 року) — надзвичайно талановита акторка, відома своєю інтенсивністю, сміливістю та різноманітністю. Вона блискуче виступала на сцені, у кіно та на телебаченні.
Випускниця Оттавського університету (бакалавр 1984 року), вона вперше з'явилася на сцені Théâtre de la Vieille 17, а потім у Національному центрі мистецтв, режисером якого був Андре Брассард. На початку її кар'єри великий вплив на неї мали дві ключові особи — Робер Лепаж і Бріжит Хаентжен, з якими вона розпочала довгу й плідну співпрацю. Вони режисерували її у багатьох п'єсах, як класичних, так і сучасних. Бріжит Хаентжен також довірила їй деякі з найкращих ролей на сцені, де вона відзначилась захоплюючими образами Мадемуазель Джулі, Електри, Єлизавети I (у спектаклі «Марія Стюарт», за яку вона отримала премію Gascon-Roux театру Théâtre du Nouveau Monde як найкраща акторка року) та Мертейль (у «Квартеті» Гейнера Мюллера). Вона також здобула премію Gascon-Roux за незабутні виступи у «Дамі з камеліями» (режисер Робер Бельфьой), «Бог різанини» Ясміни Рези (режисер Лоррейн Пінталь) та «Ха-ха!...» Режана Душарма (режисер Домінік Шампан). Її здатність легко переходити від сирої, глибокої гри жінок на межі до легких образів, від сміливих, гострих робіт до блокбастерів завоювала їй визнання як глядачів, так і критиків.
Паралельно зі своєю театральною кар'єрою вона зіграла ряд ролей на малому та великому екранах, отримавши премію Luce-Guilbeault як найкраща починаюча акторка за роль у фільмі Робера Лепажа «Сповідальня» (Le confessionnal) та премію Jutra за роль у фільмі Шарля Бінаме «Серце в кулаку» (Lecœur au poing). Однак найвизначнішими її кінороботами стали ролі у фільмах Франсуа Делісля «Щастя — це сумна пісня» (Le bonheur c’est une chanson triste) та «Ти» (Toi), де вона повністю володіє екраном.
Енн-Марі Кадьє — унікально прониклива мисткиня, яка не боїться ризикувати та відкриватися, досліджувати людську душу в усій її складності і максимально використовувати свої видатні дари як артистки і виконавиці.
Випускниця Оттавського університету (бакалавр 1984 року), вона вперше з'явилася на сцені Théâtre de la Vieille 17, а потім у Національному центрі мистецтв, режисером якого був Андре Брассард. На початку її кар'єри великий вплив на неї мали дві ключові особи — Робер Лепаж і Бріжит Хаентжен, з якими вона розпочала довгу й плідну співпрацю. Вони режисерували її у багатьох п'єсах, як класичних, так і сучасних. Бріжит Хаентжен також довірила їй деякі з найкращих ролей на сцені, де вона відзначилась захоплюючими образами Мадемуазель Джулі, Електри, Єлизавети I (у спектаклі «Марія Стюарт», за яку вона отримала премію Gascon-Roux театру Théâtre du Nouveau Monde як найкраща акторка року) та Мертейль (у «Квартеті» Гейнера Мюллера). Вона також здобула премію Gascon-Roux за незабутні виступи у «Дамі з камеліями» (режисер Робер Бельфьой), «Бог різанини» Ясміни Рези (режисер Лоррейн Пінталь) та «Ха-ха!...» Режана Душарма (режисер Домінік Шампан). Її здатність легко переходити від сирої, глибокої гри жінок на межі до легких образів, від сміливих, гострих робіт до блокбастерів завоювала їй визнання як глядачів, так і критиків.
Паралельно зі своєю театральною кар'єрою вона зіграла ряд ролей на малому та великому екранах, отримавши премію Luce-Guilbeault як найкраща починаюча акторка за роль у фільмі Робера Лепажа «Сповідальня» (Le confessionnal) та премію Jutra за роль у фільмі Шарля Бінаме «Серце в кулаку» (Lecœur au poing). Однак найвизначнішими її кінороботами стали ролі у фільмах Франсуа Делісля «Щастя — це сумна пісня» (Le bonheur c’est une chanson triste) та «Ти» (Toi), де вона повністю володіє екраном.
Енн-Марі Кадьє — унікально прониклива мисткиня, яка не боїться ризикувати та відкриватися, досліджувати людську душу в усій її складності і максимально використовувати свої видатні дари як артистки і виконавиці.