Дені Вільнев
Оригінальне ім'я: Denis Villeneuve
Професія:
- writer
- director
Дата народження: 03.10.1967
Місце народження: Жентіллі, Квебек, Канада
Біографія: Дені Вільньов (народився 3 жовтня 1967 року) — канадський кінорежисер. Він отримав сім Канадських екранних нагород, а також був номінований на три премії Академії, п'ять премій BAFTA і дві Золоті глобуси. Фільми Вільньова зібрали понад 1,8 мільярда доларів у світі.
Вільньов почав свою кар’єру в рідній країні, режисуючи чотири франкомовні драми: «32 серпня на землі» (1998), «Мелстрім» (2000), «Політехніка» (2009) — драматизація масового вбивства 1989 року в школі Політехнік — та «Вогненні вівтарі» (2010). Останній із них приніс йому міжнародну популярність і номінацію на премію Оскар за найкращий фільм іноземною мовою. Пізніше він перейшов до англомовних стрічок, режисуючи трилери «В'язні» (2013), «Ворог» (2013) та «Сікаріо» (2015).
Вільньов здобув ширшу популярність як режисер науково-фантастичних фільмів. Його робота над «Прибуттям» (2016) принесла йому номінацію на премію Оскар за найкращу режисуру. За цим послідував фільм «Блейд Раннер 2049» (2017), який отримав схвальні відгуки критиків, але зазнав фінансових труднощів. Наступними його проєктами були «Дюна» (2021) та «Дюна: Частина друга» (2024) — двочасткова екранізація однойменного роману Френка Герберта. Обидва фільми мали критичний і комерційний успіх, а перший з них приніс йому номінації на премію Оскар за найкращий адаптований сценарій і найкращий фільм.
Вільньов почав свою кар’єру в рідній країні, режисуючи чотири франкомовні драми: «32 серпня на землі» (1998), «Мелстрім» (2000), «Політехніка» (2009) — драматизація масового вбивства 1989 року в школі Політехнік — та «Вогненні вівтарі» (2010). Останній із них приніс йому міжнародну популярність і номінацію на премію Оскар за найкращий фільм іноземною мовою. Пізніше він перейшов до англомовних стрічок, режисуючи трилери «В'язні» (2013), «Ворог» (2013) та «Сікаріо» (2015).
Вільньов здобув ширшу популярність як режисер науково-фантастичних фільмів. Його робота над «Прибуттям» (2016) принесла йому номінацію на премію Оскар за найкращу режисуру. За цим послідував фільм «Блейд Раннер 2049» (2017), який отримав схвальні відгуки критиків, але зазнав фінансових труднощів. Наступними його проєктами були «Дюна» (2021) та «Дюна: Частина друга» (2024) — двочасткова екранізація однойменного роману Френка Герберта. Обидва фільми мали критичний і комерційний успіх, а перший з них приніс йому номінації на премію Оскар за найкращий адаптований сценарій і найкращий фільм.