Ален Рене

Біографія: Ален Рене (3 червня 1922 – 1 березня 2014) був французьким кінорежисером та сценаристом, чия кар'єра тривала понад шість десятиліть. Після навчання монтажу фільмів у середині 1940-х років він почав знімати низку короткометражних фільмів, серед яких був "Ніч і туман" (1955) — впливовий документальний фільм про нацистські концтабори.

Рене почав знімати повнометражні фільми наприкінці 1950-х і закріпив свою ранню репутацію стрічками "Гіросіма, моя любов" (1959), "Минулого року в Марієнбаді" (1961) та "Мюріель" (1963), всі з яких використовували нестандартні наративні техніки для розгляду тем проблемної пам'яті та уявного минулого. Ці фільми були сучасниками та асоціювалися з французькою новою хвилею (la nouvelle vague), хоча Рене не вважав себе повністю частиною цього руху. Він мав тісніші зв’язки з групою "Лівий берег" авторів і кінематографістів, які поділяли прихильність до модернізму та інтерес до лівої політики. Він також започаткував регулярну практику співпраці над своїми фільмами з письменниками, раніше не пов’язаними з кінематографом, такими як Жан Кайроль, Маргеріт Дюрас, Ален Роб-Грійє, Хорхе Семпрун та Жак Стернберг.

У пізніших фільмах Рене відійшов від явно політичних тем деяких попередніх робіт і розвинув свій інтерес до взаємодії між кіномистецтвом та іншими культурними формами, зокрема театром, музикою та коміксами. Це призвело до творчих адаптацій п’єс Алана Айкборна, Анрі Бернштейна і Жана Ануя, а також фільмів із різними видами популярної пісні.

Його фільми часто досліджують взаємозв’язок між свідомістю, пам'яттю та уявою, і він був відомий розробкою інноваційних формальних структур для своїх наративів. Протягом кар’єри він отримав багато нагород на міжнародних кінофестивалях та від академій.