Ален Маратра
Оригінальне ім'я: Alain Maratrat
Професія:
- actor
Дата народження: 01.01.1950
Біографія: Ален Маратра (народився 1950) — французький актор, театральний та оперний режисер, відомий своїми інноваційними тлумаченнями та постановками. Він тривалий час досліджує тіло як інструмент театрального вираження, проводячи майстер-класи та заняття для акторів, танцюристів та співаків по всьому світу. У 2006 році отримав нагороду Золота маска як режисер опери «Il Viaggio a Reims».
Ален Маратра народився в Парижі в сім'ї, далекій від світу мистецтва; його батько був кондуктором потяга, а мати припинила роботу кравчині, щоб виховувати дітей. У 1969–1973 роках він навчався в Національному інституті театрального мистецтва (INSAS) у Брюсселі, Бельгія. Тридцять років по тому він разом із трьома однокурсниками 1973 року зіграв своїх молодих персонажів у виставі «Trente Ans a Peine» Жана-Клода Карр'єра, що базувалася на їхніх бажаннях та досвіді акторської роботи в INSAS.
У 1974 році Маратра був запрошений приєднатися до трупи Пітера Брука — Міжнародного центру театральних досліджень — і залишався активним учасником цієї компанії майже 20 років, беручи участь у більшості успішних постановок. Він виступав, експериментував та подорожував світом разом із мультикультурною групою акторів, танцюристів, музикантів та інших виконавців Брука. Вони зустрічалися з аудиторією у рідних селах, притулках, школах і в’язниці, а також у традиційних театрах усього світу. Робота з Пітером Бруком сприяла розвитку зацікавленості Маратра у створенні театру, який торкався і оживляв простих людей незалежно від їхньої культури. Після виходу з компанії Брука Маратра активно працював як актор (у кіно, театрі та на телебаченні), театральний та оперний режисер і викладач акторської майстерності.
Він знімався у фільмах режисерів Клода Беррі, Амоса Гітаї, Мішеля Девіль та Алена Берверіана, а також у виставах, поставлених Бруно Баєном, Філіпом Мантою, Габріелем Гарраном, Пітером Бруком, Домініком Мюлером, Бернаром Собелем та Гастоном Юнгом. Маратра поставив театральні вистави: «Ліліом» Ференца Молнар (1991), «Три мушкетери» Дюма (1993) та «Сталіна» Гастона Сальваторе (1994). «Rencontres» Браза (1995) була поставлена після річного колективного майстер-класу. Він поставив «Імпресаріо зі Смірни» та «Урок танцю» Гольдоні (1996). У 1998 році він ставив «Конференцію птахів» з театром Kismet та групою міжнародних акторів у Барі, Італія, а у 1999 році їздив до Південної Африки для постановки «Ромео був підошвом» у соціальних центрах у передмістях Преторії. Серед останніх постановок — «Сон літньої ночі» Шекспіра (2003), «Три сестри» Чехова (2004), «Пер Гюнт» Ібсена (2004), «Суперечка» Маріво (2005), «Дванадцята ніч» Шекспіра (2006) та «Марія Стюарт» Шиллера (2011).
Ален Маратра народився в Парижі в сім'ї, далекій від світу мистецтва; його батько був кондуктором потяга, а мати припинила роботу кравчині, щоб виховувати дітей. У 1969–1973 роках він навчався в Національному інституті театрального мистецтва (INSAS) у Брюсселі, Бельгія. Тридцять років по тому він разом із трьома однокурсниками 1973 року зіграв своїх молодих персонажів у виставі «Trente Ans a Peine» Жана-Клода Карр'єра, що базувалася на їхніх бажаннях та досвіді акторської роботи в INSAS.
У 1974 році Маратра був запрошений приєднатися до трупи Пітера Брука — Міжнародного центру театральних досліджень — і залишався активним учасником цієї компанії майже 20 років, беручи участь у більшості успішних постановок. Він виступав, експериментував та подорожував світом разом із мультикультурною групою акторів, танцюристів, музикантів та інших виконавців Брука. Вони зустрічалися з аудиторією у рідних селах, притулках, школах і в’язниці, а також у традиційних театрах усього світу. Робота з Пітером Бруком сприяла розвитку зацікавленості Маратра у створенні театру, який торкався і оживляв простих людей незалежно від їхньої культури. Після виходу з компанії Брука Маратра активно працював як актор (у кіно, театрі та на телебаченні), театральний та оперний режисер і викладач акторської майстерності.
Він знімався у фільмах режисерів Клода Беррі, Амоса Гітаї, Мішеля Девіль та Алена Берверіана, а також у виставах, поставлених Бруно Баєном, Філіпом Мантою, Габріелем Гарраном, Пітером Бруком, Домініком Мюлером, Бернаром Собелем та Гастоном Юнгом. Маратра поставив театральні вистави: «Ліліом» Ференца Молнар (1991), «Три мушкетери» Дюма (1993) та «Сталіна» Гастона Сальваторе (1994). «Rencontres» Браза (1995) була поставлена після річного колективного майстер-класу. Він поставив «Імпресаріо зі Смірни» та «Урок танцю» Гольдоні (1996). У 1998 році він ставив «Конференцію птахів» з театром Kismet та групою міжнародних акторів у Барі, Італія, а у 1999 році їздив до Південної Африки для постановки «Ромео був підошвом» у соціальних центрах у передмістях Преторії. Серед останніх постановок — «Сон літньої ночі» Шекспіра (2003), «Три сестри» Чехова (2004), «Пер Гюнт» Ібсена (2004), «Суперечка» Маріво (2005), «Дванадцята ніч» Шекспіра (2006) та «Марія Стюарт» Шиллера (2011).