Бонні Паркер

Біографія: Бонні Елізабет Паркер народилася у 1910 році в Ровені, Техас, була другою з трьох дітей. Її батько, Чарльз Роберт Паркер (1884–1914), був муляром і помер, коли Бонні було чотири роки. Вдова мати, Емма (Краус) Паркер (1885–1944), повернулася з дітьми до дому своїх батьків у Семент-Сіті, промисловому передмісті Західного Далласа, де працювала кравчинею. У дорослому віці Бонні писала вірші, такі як «Історія суїцидниці Сал» та «Кінцева стежка», останній більш відомий як «Історія Бонні і Клайда».

Існує кілька різних версій першої зустрічі Паркер із Клайдом Барроу. Однією з найбільш достовірних є те, що вони зустрілися 5 січня 1930 року в західнодаллаському домі друга Барроу, Кларенса Клея. Барроу було 20 років, а Паркер — 19. Паркер була без роботи і жила у подруги, щоб допомагати їй під час одужання після перелому руки. Барроу зайшов до дівчини, коли Бонні була на кухні і готувала гарячий шоколад.

Ця пара стала найзнаменитішими злочинцями в історії, подорожуючи Центральними штатами США зі своєю бандою під час Великої депресії, скоюючи низку злочинів, таких як пограбування банків, викрадення та вбивства у період з 1932 по 1934 роки. Вони були відомі своїми пограбуваннями банків та численними вбивствами, хоча віддавали перевагу пограбуванню невеликих магазинів або сільських автозаправок. Їхні дії привернули увагу американської преси та її читачів у той період, який іноді називають «епохою публічного ворога» між 1931 та 1934 роками. 23 травня 1934 року їх заздалегідь підстерегли й убили на трасі Луїзіани 154 у Б'єнвілл параші, штат Луїзіана, за участю правоохоронного загону на чолі з колишнім рейнджером Техасу Френком Хамерем. Вважається, що вони вбили щонайменше дев'ятьох поліцейських і трьох цивільних.