Стюарт Розенберг

Біографія: Стюарт Розенберг (11 серпня 1927 – 15 березня 2007) був американським режисером кіно та телебачення, відомим своїми роботами над фільмами «Крутий Люк» (1967), «Подорож проклятих» (1976), «Жах Амитивіля» (1979) та «Папа з Ґрінвіч-Вілледжу» (1984). Особливо відзначався співпрацею з актором Полом Ньюманом.

Розенберг народився в Брукліні, Нью-Йорк, в родині Сари (уродженої Камінські) та Девіда Розенберга. Він вивчав ірландську літературу в Нью-Йоркському університеті в Манхеттені і почав працювати учнем кіноредактора під час навчання в аспірантурі.

Після підвищення до ролі кіноредактора, він перейшов до режисури з епізодів серіалу «Декой» (1957–59) — першого американського поліцейського серіалу з жіночою головною героїнею. Наступні два роки Розенберг зрежисував 15 епізодів поліцейсько-детективного серіалу ABC «Нейкед Сіті» (знятого у Нью-Йорку), 15 епізодів «Незламних», 8 епізодів антології «Боб Гоуп представляє театр Крайслер», 5 епізодів «Альфред Гічкок представляє» і 3 епізоди «Зони сутінків»; також епізоди «Пригод у раю», «Шоу Барбари Стенвік», «Бен Кейсі», «Сировина» з Клінтом Іствудом та «Судові процеси О’Брайена» Фолка, серед інших. Він отримав премію Еммі 1963 року за режисуру епізоду «Божевільний» з 19 епізодів судової драми «Захисники».

Після спрямованого лютеранською церквою американсько-німецького спільного кінофільму «Питання №7» (1961), знятого в Західному Берліні, Розенберг зняв телевізійний фільм 1965 року «Пам'ятка шпигуну» й телефільм 1966 року «Слава – це ім’я гри», перш ніж дебютувати в головному кіноіндустрійному студійному кіно з хітом Пола Ньюмана «Крутий Люк» (1967). Розенберг натрапив на роман Донна Пірса про каторжників і розвинув фільм разом із продюсерською компанією актора Джека Леммона Jalem. Через роки Розенберг замінив Боба Рафелсона у зйомках іншого тюремного фільму «Брубекер» (1980) за участю Роберта Редфорда.

Інші фільми Розенберга включають «Квітневі дурні» (1969) з французькою акторкою Катериною Денёв у її американському дебюті проти Джека Леммона; фільми Ньюмана «WUSA» (1970), «Кишенькові гроші» (1972) та «Топка» (1975); поліцейський детективний трилер за участю Волтера Маттау «Сміх поліцейського» (1973); бойовик за участю Чарльза Бронсона «Кохання та кулі» (1979); а також ще один бойовик «Поймаємо Гаррі» (1986), для якого Розенберг використав псевдонім Алан Сміті у Гільдії режисерів Америки. Він був відомий своїми стриманими драмами, зокрема кримінальними фільмами. Найвідомішим фільмом після «Крутого Люка» став «Папа з Ґрінвіч-Вілледжу» з Ерік Робертсом, Міккі Рурком і Даріл Ганна.

Свій останній фільм, незалежну драму «Мої герої завжди були ковбоями», він зняв 1991 року.

У 1993 році Розенберг став викладачем у Американському інституті кіномистецтва. Серед його студентів були майбутні відомі режисери: Тодд Філд, Даррен Аронофскі, Марк Вотерс, Скотт Сільвер, Даг Еллін та Роб Шмідт.

Розенберг помер 2007 року від інфаркту вдома в Беверлі-Гіллз, Каліфорнія. Його пережили дружина Марго Погорілес, яку він зустрів в NYU; син Бенджамін Розенберг, перший помічник режисера; а також четверо онуків.

Фільми його студентів «Хроніки Спайдервіка», «Вбивця з алфавіту» та «Рестлер», випущені 2008 року, були присвячені його пам'яті.